Студії з української етнографії та антропології

' «Поцілунок молодих мав таке велике значення у римському шлюбі, uto законовіди вважали Його конечним лля того, щоб дійсні були дарункові »алиси j нагоди шлюбу (Code Thttdotfien, Р 111, lit. NI, V, I, 5). хоч і не здавали собі лобре справи щодо його старовинного релігійного характеру Після впаду поганства поцілунок зостав см як необхідна формальиіеть та иайміциіше ствердження шлюбу» (Ed du ММІ, op ciL. ё7) С.л ЛмброСій ГІ-Iber VI, in Lucаго) пише: «Oaculum mutui ятогп» «tgnum *»É». Коінтилі-чн каже те саме- «Solo oecolo conjures putari* (Dcklam 870| Але, no Гільдебраидѵ. «eleganter imprimis Tcrtulliano sponsac tllud osculi compessio datum, quia maritale osculum era! camalis copulae sen conjugale actu* antecoenlum»

Віаіалі ке можна докоряти ca отцям. iuo вони не цікавились цим сюжетом Старі христіяие,—каже Пдь* дебранд. - визначали три роді» поцілунків, «prim um Itefcal honcstaUa. ergo idque osculum simpcilrr. secundum allmilatia nique basium ex Innota pietate. tefiiutn 1 ibid mis erat*. Перші ляп були дозволені: «Qui* loquor inqult vusirfcjt Amhrvtitii (Le« Hexafeu, cap 9) de ocsulo or», quo pietatis et ctiarHalis est plgnuv osculantur se et col um bat*, тнмчасом як «osculo mcritncia*, не думку св. Клнм?нтв ї Александрії (lib III. Paedag). »stml fibidlnum эсгпіпагіл et scortalionis vel ad ul 1er ii pudenta oreamtnila« |Jach Hildebrandi, De nun tu? velerurn Christ lanor um». Heimst., MOCCX1V, p. 44, 45 j

Див також Wood, The wedding day. І. Зв і 63; II. ЗІ. 119. 180; Hekel, historisch Filologischen Untersuchungen von den mancherlei Arten und Absichten der Küsae, передо Werner « IV, H4; Kempius, De osculo. та Herdrscbmldius, Oscu здіа, nur. у Ed do Mtril. op. eil <p 37, note 5).

A Weresurxyfiaka, op. crt.

Мн вже зазначили пісню, шо а мій сокіл еповіщас про прибуття молодих до церкви. Дуже можливо, то ці її осли, ик ин зовсім помає а шлюбних ритуалах іахідкьої України, кле які завше знаходяться серед весільннк персо уткагннихедвв я» у Болгарії (Чолакопъ, op. cit.. 85; Хрнстов. в Теменуга (Tcmenouga), нид. М. Бліскова, ^ SniSr Та Turquie d’Europe. І MO. II. 4ê5), a також a Румунії |3ашукѵ Бессарабіи,

ст. 4711—471 ). в Італії (A. de Gubernati». op. cit. 175). і т. д.), мають якесь відношення до згаданої концепції стародавніх арійців Але можна пояснити цей звичай і як модифікацію військових забав, що мали місце під час шлюбу у багатьох народів У сибірських татар під час шлюбного поїзду давали премії тим, хо перші з'являлись у хаті молодої Ці премії вішали на стовпи, перед хатою. Першу премію діставав той. хто прибув перший, і т. д. (Laumier. op cit.. 262). В усіх країнах, де існує цей звичай, дають цим послам стрічки або якісь невеличкі дарунки.

лае спние». Після того вона боре пнріг, то його прислав молодий, та чіпляє собі його до правої руки (Разом Із тим вона дає свій, пиріг послам, щоб вони віднесли його молодому 'в обмін на той, що вона дістала від нього. Мати зустрічає молодого на порозі хати І кінцем мнзинця тричі маже йому щоки, чоло та підборіддя медом154, що вона взяла його з пирога своєї дочки. Молодий підходить тоді до молодої, що весь час сидить за столом, і, побачивши, що її старший брат сидить поруч із нею, поспішає відкупити в нього місце, гфопонуючн йому топірця або гроші. Брат, продавши сестру, втікає попід столом, а молодий б’є його батогом по спині. Те саме він робить і з молодою і після того сідає поруч з нею. На столі перед ними лежить пшениця, ше з того часу, як молода сідала на посад, та чарочка з медом. Два гільця, молодої й молодого, що їх носили перед ними, як вони йшли до церкви та вертались звідти, також фігурують на столі. Молоді кілька разів цілуються, і молода підносить страву до рота своєму молодому І5Й.