Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— Моя небога, мадам графиня де Ґленкірк. Катріоно, це месьє маркіз де ля Віктуар.
Дженджик схилився над її рукою, шанобливо поцілував її й на якусь мить затримав у своїй руці. Його блакитні очі захоплено оглянули графиню, і він не стримався, щоб не пококетувати з нею трішки; кінчики його навощених вусиків легенько здригалися.
— Мадам, я ваш відданий раб, — пробурмотів він, і в диханні його чувся аромат фіалок.
Пролунав дзвінкий сміх Катріони, і її листяно-зелені очі засяяли.
— Я ж захлинутися можу від такої уваги, месьє маркіз, — манірно дорікнула вона йому.
Захоплений цією красунею, що, очевидячки, мала й неабиякий досвід у світських бесідах, маркіз провадив далі:
— Мадам, мені просто неймовірно пощастило, адже король доручив саме мені супроводжувати вас до Фонтенбло.
— Ваш король хоче бачити мене? Це, либонь, якась помилка, месьє маркіз. Я лише проїздом опинилась у Франції, прямуючи до Італії.
— Ви вдова Патрика Леслі?
— Так.
— Тоді жодної помилки немає, мадам.
— Мені потрібен час, щоб переодягтися, месьє маркіз. І, ясна річ, належний супровід. Зі мною поїдуть обидві мої служниці, мій духівник, голова охорони зі своїми людьми. І, звичайно, поїдемо в моїй кареті.
— Та ж не інакше, мадам! Усіх правил звичаю буде додержано.
Минула година, і Кат уже їхала через ліс між Петі Шато і Фонтенбло. Дорога мала забрати сім миль. За порадою Найла Кат убралася в елегантно-спокусливу темно-зелену оксамитову сукню, що увиразнювала колір її очей і відтіняла білу шкіру. Дуже глибоке декольте відкривало пишні округлі перса. Наверх Катріона накинула плащ із каптуром, зшитий зі смуг темно-зеленого оксамиту й м’якого, також темного бобрового хутра. На шиї блищала велика золота застібка, прикрашена смарагдом.
Дорогою Найл тихо пояснював їй:
— Не варто недооцінювати його, Катріоно. Генріх де Наварр — тямущий чоловік. Відповідайте на його запитання відверто, але розповідайте йому лише те, що йому, на вашу думку, потрібно знати, не базікайте зайвого. Він цінує жінок, особливо розумних та освічених. Та й сам уміє неабияк зачаровувати.
— Але що йому могло знадобитися від мене?
— Либонь, Джеймс Стюарт помітив, що вас немає, і попрохав свого товариша-короля посприяти поверненню.
— Я не повернуся, Найле!
— Якщо саме через це, та belle, Генріх і хоче бачити вас, скористайтеся всіма своїми чарами, щоб ублагати його. Я знаю, ви це зможете.
— Mon pere! — Кат була глибоко вражена. — Що це ви мені радите робити?
— Усе, що можете. Ви хочете заміж за лорда Бесвелла чи ні?
— Хочу! Святий Боже, як же я цього хочу!
— Тоді робіть усе, що знадобиться, аби досягти цієї мети.
За кілька хвилин вони дісталися до Фонтенбло, і маркіз допоміг Катріоні вийти з карети, збираючись провести її до короля Франції.
— Ваші служниці та супровід можуть зачекати, — сказав він їй.
Найл легко вистрибнув із карети у двір. Дивлячись просто в очі маркізові, він тихо промовив:
— Я, мабуть, відвідаю свого давнього друга панотця Гюго, духівника короля. Буду готовий повернутися з вашого наказу, мадам графине.
Щільніше загортаючись у плащ, Кат простувала за маркізом лабіринтом звивистих тьмяних коридорів. Нарешті він зупинився і, вказуючи на двері, обшиті панелями, тихо проказав:
— Сюди, мадам, — і, повернувшись, зник у темряві. Катріона зціпила зуби, ухопилася за дверну ручку і, повернувши її, увійшла до красиво обставленої невеликої бібліотеки.
На перший погляд приміщення здавалося порожнім. Аж ось із завішеної фіранкою арки вийшов високий чоловік.
— Підходьте ближче, мадам графине. Я не кусаюся.
Кат зблизилася й присіла перед ним у низькому реверансі.
— Монсеньйоре, для мене це неабияка честь.
Куточки його губ на мить піднялися в усмішці.
— Зніміть плаща, мадам. Поговорімо.
Кат порозстібала золоті застібки. Охайно склавши вбрання на стільці, вона знову повернулася до короля Франції. У нього було чуттєве вродливе обличчя з оксамитовими темно-карими очима, у яких вона прочитала щире схвалення. Його погляд опустився з її гожого обличчя й нескромно зупинився на пишних персах, що випиналися під комірцем її сукні.
— Magnifique,[17] — видихнув він. — Чудово розумію гарячкове прагнення Джеймса Стюарта повернути вас, мадам графине.
Цей удар, дарма що сподіваний, виявився надто сильним для Кат. Вона трохи похитнулася. Король Франції за мить опинився поряд й охопив її міцною рукою за талію.
17
Пречудово! (фр.)