Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Европейская старинная литература » Українська література 17 століття
Українська література 17 століття - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українська література 17 століття

Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:

В українській літературі 17 століття було часом формування та розквіту літературного стилю бароко. Його предтечею вважається ще Іван Вишенський, але розквітло бароко у творчості Мелетія Смотрицького, Кирила Транквіліона-Старовецького та з появою київської школи. На формування українського бароко найбільше вплинуло відновлення православної ієрархії у 1620 році, заснування київської школи 1615 року та її реформи, проведені митрополитом Петром (Могилою) (1644) і гетьманом Іваном Мазепою (1694). І нові православні ієрархи, і професори Академії були головними представниками бароко, яке іноді звуть «козацьким», що не зовсім вірно, оскільки козаки мають до нього досить віддалене відношення, як в літературі, так і в інших видах мистецтва. Головними митцями були духовні особи, ченці та ієрархи. Звідси і головна відмінність українського бароко від західноєвропейського — його переважно духовний характер.
1 ... 156 157 158 159 160 161 162 163 164 ... 283
Перейти на страницу:

А хто бід не познав, дай боже й не знати, хранить його божая нехай навік мати.

Кгди ж з віку такої скорбі не познав чоловік, аж по сії времена, по наш послідній вік.

А сам спаситель нехай в серця їх влагаєт, да кождий, сіє чтущий, мя благословляєт.

І благословившого, боже, благослови

і за увагу вічним царством нагороди.

О том зде молю тебе, сп.асителю-боже, і тебе, пречистая діво й госпоже.

СЕ ЖЕ ПАКИ ВІРШ ВМІСТО ПРЕДМОВИ ДО ЛАСКАВИХ І БЛАГОРАЗУМНИХ ЧИТЕЛЬНИКОМ, ОСОБЛИВЕ ДО ВІРШОПИСОВ

До чтущих написав-єм сіє прошеніє, іж би мні дарували прощеніє,

А барзій премудрості всякой навчонії а хочай і в науках простих цвічонії.

Хто віршописець зволить сію книгу читать,

то, где мало омильность взрить, не рач дивувать,

Бо інде і не равно силляв докладав-єм,

єднак їм приличностей большей покладав-єм; Может і сизора где знайти розерванна,

также і катенція где-кольвек неравна —

Кгди ж лятво ся чоловік скорбний помиляєт, хоч знаєт в чом і силу, також похибляєт, Поневаж всякому скорб способ одиймуєт, а благофортунному довціп услугуєт;

І аз, пишущи в розних місцях, омиляв-єм, же спокойного місця на тоє не мав-єм,

І, хоч мала книжка, рок-два компонував-єм,

іж щодень прешкоди в том завше дознавав-ем, Аж покуль оскудівший смисл могл то кончити,

а аще б не так, могло б больш ся розширити. Прето всякого чина до ног ся касаю

а за книгу ту од всіх прощен бить желаю.

* *

*

Грішний автор, або теж викладач віршов сих, будучи в гоненії, писав із скорбі їх.

Єднак охочий нехай хто-кольвек читаєт а трудившагося їми добре вспоминаєт,

Да і його бог также пом’янет самого

і сохранить за любов од всякого злого.

* *

*

Тому же подобноє автор докладаєт, хоч не годен, паки ім’я покладаєт:

ІзложитЕль віРшОв сих МнОгих благ вам желаєт, а НайпАче небесниХ добр щиро прияєт,

То єст всяКому чину бЛагостИ Христової,

Милості бозської всЕгда готової,

ВічНая бо заплаТа созданна впрод віка звлаща христолюбного ради чоловіка,

І милостям вашим зИчить то получити,

по Земном віку радость вічну Наслідити,

А нині чтущії се спасеннО здраВствуйте І весЕло о Христі Всі многолітствуйте,

Сего И паки обще всім желательствуєт і вседневНо Христа-спаса молебствуєт І покорно за сіє просить прощенія, зичачи божіяго благословенія.

* *

*

Сколько змоглем, в сей книзі віршов положив-єм, которими о розних річах доложив-єм.

Ви же, здраві, оную на втіху читайте

а писавшого єя, чтя, благословляйте.

0 том милостям вашим главу преклоняю

і непремінним ласкам назавше вручаю.

* *

. * .

Богу ж даю і о сем благодареніє

а вам низькеє обще всім поклоненіє.

1 за всяку річ навік буди йому хвала

і пречистой матері всегдашняя слава.

Амінь.

* *

*

Тот же, що і в предмові вишшей пудписався а од бога і од вас ласки сподівався.

Котрую і днесь ласку втож мні показуйте і при добром здравії всі многолітствуйте.

* *

Сим концем сія книга уже ся кончаєт, а писавший єя всім поклон оддавает.

ДРАМАТУРГІЯ

АНОНІМ

СЛОВО О ЗБУРЕНІЇ ПЕКЛА,

ЄГДА ХРИСТОС, ОД МЕРТВИХ ВСТАВШИ, ПЕКЛО ЗБУРИВ

Люципер мовить до Ада:

Знаю я, Аде, о том Христі много причин,

іж он єст од коліна Давидова Маріїн син, Которий сам себе сином божіїм іменуєт і чоловіком також називуєт.

0 том пророці здавна проповідують

і повість тую тілько дармо розмножують;

Од повшости тисящі богом і чоловіком його

визнавають, а наших собі за ні за що мають.

Але юж маю слуги в справах моїх біглих

не тілько на землі, але і на облаках світлих. Знаю я, що ся діє і на краю світа,

коли бог оснував землю і положив на ній

дочаснії літа. Так под небом і в морях і под землею що ся діє, знаю, в єдной годині през слуги свої много новин маю. А о том Христі і раз не знаю, но вісті певної єще ожидаю.

Дивная би то річ була, іж би бив на землі божий син;

Не могу і разумом поняти,

з которих би ся он могл причин взяти.

Знаю я єще і ангели, іж служать в небі богу,

а і о том ніт.............

Єще і на землі од слуг своїх много новин маю, а там єще певної відомості ожидаю.

А я тії справи, що бог сотворив, всі знаю,

а що ся іменуєт сином божіїм, того не разуміваю.

1 я бив-єм ангелом світлим і на облацєх жив

і всього ся там приглядів.

І знаю, що бог Адама создав од землі

і все живое, єже єсть на верх землі,

І в рай на востоці його посадив,

1 ... 156 157 158 159 160 161 162 163 164 ... 283
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)