Українська література 17 століття

На вет кажіть тим лгарям довод доводжати, а собі того часу всяко розсуждати.

А не міли би слушних доводов давати, то зволяйте киями таких частувати,

Іж би не сміли в другий раз того чинити, да жеби і іному могли запрітити.

Прето ж, прошу, тих лгаров нікгди не слушайте да дубовії почестки таким давайте.

О ЖОНАХ СВАРЛИВИХ І ЗЛОЯЗИЧНИХ

Рік Соломон: «Лучш со львом в пустині жити, нежели со жоною злою в дому бити».

Сварлива жона і днесь — згибель чоловіку, яко же некгдись бі-ста в стародавнєм віку. Многії убо тогда през жон погибоша

мужіє, что себе їм в область дадоша.

Щаслив той, хто жоні злой ся не подаваєт і що, як бестії, по ребрах часто даваєт.

Будет таковий только міть верх над жоною, над злою тварію і назбить проклятою.

І певная то річ єст, же такая — проклята, бо од бога і людей ласка той однята,

І благословенія божого не маєт,

бо з дияволом собі товариство маєт.

Зачим, боже, сохраняй сам доброго мужа

од такой злой тварі, жеб не постигла нужа.

Бо ліпш, мовять, желізо у воді варити, неже псюю личину, жону злу, учити.

Уже чоловік бідний такой не научить,

разві сам диявол кгди з душею разлучить.

А тепер, чоловіче, мусиш біду терпіти

і до смерті з такою не будеш добра міти.

І сам тя нехай господь рачить свободити а жону твою злую з світа скоренити.

Ти же возхощи тоє од ней пострадати

за покуту і будеш в небі царствовати.

Єднак жоні своїй злой ні в чом не хилися І на кождий день києм парить не лінися

А так певне од бога приймеш нагороду

і получиш од муки вічной собі свободу.

О НЕ ВМІЮЩИХ І О НЕ ХОТЯЩИХ ДІТЕЙ СВОЇХ УЧИТИ НА ДОБРІЇ ДІЛА

Которії родичі дітей не научають,

тії неприятелі дітєм своїм бивають.

Бо нікгди без цвічення діти добрі не будуть

і, виросши, хоч красти, хоч розбивати будуть,

Аж вас, родичов, скорбей доведуть немалих, поневаж не вміли-сте цвічити їх малих.

І хоч би і хотів уже великого сина вчить,

тілько ж не зможеш тогда, власне дуба, нахилить.

І такий і батька часом за груди хватаєт

або теж пуд час і в шию кулаком даваєт.

І не ложную то я річ о том докладаю,

але по правді святой тоє вам ізвіщаю.

А так малих добре цвіч ведлуг твоєї уваги,

і не будеш терпіть за них од людей зневаги.

Я твоєї милості, як приятель, прияю і повторе учити дітей поражаю.

За що і од людей добрих будеш міти славу, і од господа бога особную похвалу,

О РАТАЯХ,

АБО ТЕЖ О ПАШУЩИХ ХЛІБ ЛЮДЄХ

Над всі ремесла потребнійшоє подобно

пахарство, же тоє всьому світу вигбдно.

Бо хоч би хто срібро і злото могл робити» а, не міючи хліба, злота не вкусити.

Мовленна тая річ, же хліб серце укріпить, . єсли хлібом животи чоловік покріпить.

І без хліба не мощно всяким пробувати, бо без нього з голоду могуть умирати.

І не тілько убогий хліба потребует, але й багатому оний не попсуєт.

Багатий єще большей хочет його міти, жеб по смерті його уживали й діти.

А так хліб святий всюда всім не безпотребен, але й невірним он на світі потребен.