Українська література 17 століття

Бо будет тут запевне до нас,

а, почавши од Адама, і всіх святих маєт узяти у нас.

Люципер мовить до слуг своїх:

Буду ся боронити, як могучи,

бо не подобаєт мі із свойого панства утечи.

Єсли он божий син, нехай собі в небі пануєт, а з нами і пеклом нехай ся не воюєт.

Бо било би мні за встид, кгди би-м ся йому кланяв і дані давати кгди би-м ся поднімав.

Корольовав-єм п’ять тисящ літ, мало не довіку, а тепер би-м ся в моці дав єдному чоловіку?!

Буду його чекати аж на пляц, Аде, з тобою, а кгди ж он чоловік, то я ся його не бою.

І буду ся з ним мечне войовати, хоч би-м мів і поле програти.

До броні всі ся, мої жовніре, беріться,

а кгди який страх прийшов, то ви ся не смутіться,

Ставте ся противко його мечне,

а я за вами з другим войськом потенжне

[Буду] ставати. А ворота желізнії рихло зачиняйте і, зводи звівши, ланцухами заволікайте.

Бо уже то Христос прийдет,

але, хто дужчий, той внійдет.

А вам нехай серце од страху не умліваєт, іж од Христа того все повтікаєт,

Але берітеся до нього сміле, ставайте з ним ціле.

Але я знаю, же не новина вам войовати

і не таких рицеров в полю і в пляцу імати.

І всі крольове і царі наших рук не втекли, але і самі бачите, же єст оні у пеклі.

През то ви не тривожтеся і Христа того не бойтеся.

Єще ожидаю посла остатного

і на пляц пристя Христового.

Посел остатній прибігає і мовить:

Пане Аде, і ти, пане Люциперу, старосто,

ознаймую вам, іж Христос ідет до нас просто.

Цар Грозний ангелов, множество серафим з ним і його божество.

Нічого ми противо єдного ангела не могли скурати, а самого страшно було і слухати.

Побігли-сьмо до пекла, даючи знати вам, як би нам прожити.

Люципер до слуг мовить і корогов бачить:

Оно ж ідет ко нам! Пильно стережіте і в руках своїх оружіє держіте.

А як до вас прийдуть, грозно одповідайте, а єсли би ся ламав, ангелов забивайте.

Нехай он тут не ідет! Нікому не фолкгуйте,

Бо нічого тут

по ньому не буть.

Нехай в небі сидеть,

а войовати ся з нами і пеклом нехай не ідет, Коли он єст божий син,

а не знаю, для яких ідет сюда причин.

Не маєт он до нас жадної справи,

Не могу юж я розуміти, який то цар слави.

Святий Іоанн Креститель мовить:

Бо-сь ти такого цара слави не чував із уст моїх, о котором я пророкував Не тілько, але і всі пророці, почавши од початку світа, през усі минувші літа.

Люципер мовить до святого Іоанна Крестителя:

Знаю я, Іоанне, добре все то ти справив, але не той то цар слави,

0 котором ти пророкував,

*

Я бога-цара, в небі сидящаго, знаю,

а тут на землі сього цара не разуміваю.

Одколь би ся он могл узяти,

того і разумом не могу поняти.

Люципер до слуг своїх мовить:

Гей, панове молодці, нехай вам серце не умліваєт, іж од духа того всі повтікають,

Менжне ся беріте і за двері ставайте і криком намагайте,

страх їм задавайте.

Бо я розумію, ежели не будуть кгвалту чинити, рад би-м я з ним покою зажити,