Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

— Не можу сказати, що це найкраще… Кравець провів язиком по губах.

— Але, пані, якби я знав, що ви удостоїли мене своїми відвідинами, або якщо б ви заздалегідь надіслали мені розміри, я, звичайно ж, вніс би відповідні зміни. — Він подивився на Натана, і його язик знову пробіг по губах. Запевняю вас, пані, я внесу всі зміни, які знадобляться. Він вклонився Натану. — Мій пане, що думаєте ви? Я маю на увазі — що потрібно змінити, щоб ви залишилися задоволені?

Натан схрестив руки, вивчаючи Клариссу, як скульптор вивчає ще не завершений шедевр. Він прицмокнув язиком і покашляв, немов ніяк не міг прийняти остаточне рішення. Кравець нервово смикав кінець своєї мірної стрічки.

— Як і пані, я вважаю, що воно не дуже добре сидить в талії.

— Сер, залиште ваші тривоги! — Кравець підбіг до Кларисси і рукою стиснув плаття в талії. — Бачите? Потрібно всього лише прибрати пару стрілок. Пані обдарована дуже витонченою фігурою. У мене рідко бувають дами з бездоганною фігурою, і я можу переробити сукню за кілька годин. Буду мати за честь до вечора закінчити роботу і доставити плаття вам в… Де ви зволили зупинитися, мілорде?

Натан недбало махнув рукою.

— Мені ще належить знайти підходяще місце. А ви що б рекомендували?

Кравець вклонився знову.

— Бріар Хауз — найкращий готель в Танімурі, мілорде. Якщо ви бажаєте, я пошлю туди свого помічника, і він все влаштує.

Натан випростався в кріслі і, вийнявши з кишені золоту монету, кинув її кравцеві.

— Дякую вам, дуже люб'язно з вашого боку. — Натан задумався і кинув кравцеві ще золотий. — Уже запізно, але я впевнений, що ви умовте їх приготувати нам обід до нашого приходу. Ми були в дорозі весь день і повинні гарненько поїсти. — Він помахав пальцем перед обличчям кравця. — І кращі кімнати, зауважте. Я не бажаю тулитися в тісному свинарнику.

— Вибачте, мілорде, в Бріар Хауз немає жодної кімнати, яку навіть такий сліпучий вельможа, як ви, вважав би тісним свинарником. І чи довго ви маєте намір користуватися послугами готелю, якщо про це запитають мого помічника?

Натан змахнув з коміра сорочки уявну порошинку.

— До тих пір, поки імператор Джеган не зажадає нас до себе.

— Зрозуміло, сер. А вам не потрібні ще сукні, мілорде?

Натан сунув великий палець у нагрудну кишеню.

— Мабуть. Що у вас є найбільш респектабельне? Кравець посміхнувся і знову вклонився.

— Дозвольте мені принести кілька суконь на вибір, і пані приміряє ті, що вам сподобаються.

— Так, — сказав Натан. — Так, принесіть щось краще. Я — людина з досвідом, і в мене є смак. Я звик до найкращого. Принесіть таке, що могло б мене засліпити.

— Зрозуміло, сер. — Кравець вклонився двічі і помчав, а Кларисса в подиві похитала головою.

— Натан! Це найпрекрасніше плаття, яке я коли-небудь бачила, а ви хочете, щоб він знайшов у себе ще краще? Натан підняв брову.