Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Візантійська фотографія - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Візантійська фотографія

Электронная книга - «Візантійська фотографія». Краткое содержание книги:

«Візантійська фотографія» презентує прозові твори відомого українського поета, прозаїка, критика, публіциста, автора наукових досліджень з герменевтики текстів, філософії; екзеґета, популяризатора станіславівського феномену.
Про автора:
Володимир Єшкілєв
Народився 23 травня 1965 року. Автор романів «Адепт» (1993, у співавторстві з О. Гуцуляком), «Пафос» (2000), «Імператор повені» (2001), поетичних збірок «Диптих» (2001) і «Занепад Галичини» (2001). Упорядник Малої української енциклопедії актуальної літератури «Повернення деміургів» (1998, разом із Ю. Андруховичем, проект отримав відзнаку Форуму видавців). Автор розвідки «Воццекургія Бет» (1998). У 1995 та 1997 роках отримував гранти Міжнародного фонду «Відродження» на персональний проект літературно-філософського часопису «Плерома», у 1999 р. Преміальний грант МВФ. Концептор проекту «Четвер-Імперія» (1993). Автор проекту «Арт-паломництво» (Україна-Ізраїль, 1998). У 1998-2000 роках — куратор міжнародного виставкового проекту «Ознака», у 2000-2001 рр. — концептор і куратор російсько-українського видавничо-виставкового проекту «Станіслав+2», з 2001 року — редактор літературного часопису «Потяг 75/76». 
«Єшкілєв відомий як „сірий кардинал нової української літератури“» (Ігор Сід, Москва)
«У „Пластиліновій рушниці…“ Єшкілєва маємо справу з тією Україною, якої, на жаль, більше, ніж усіх інших разом. Це пластилінова, безнадійно інфантильна Україна, що, будучи відштовхнутою батьківською імперською владою, так і не спромоглася пройти обряд ініціації і здобути через друге народження нову, хай навіть віртуальну цілісність». (Олександр Бойченко, Оксана Пендерецька, Чернівці)
«Що Єшкілєв не поет, не критик і не прозаїк — це ясно кожному». (Григорій Штонь, Київ)
«Володимир Єшкілєв — це Дмитрій Галковський української літератури». (Наталія Ігрунова, Москва)
«Невже Єшкілєв — це наш новий Франко?» (Віктор Неборак, Львів)
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 45
Перейти на страницу:

У ніч на 8 жовтня батько Ольги та його брат — обидва військові — увірвались до квартири філософа. Хомський боронився і зламав одному з нападників руку. Тоді другий загостреним залізним ломом, яким перед тим розтрощив двері квартири, прохромив Миколая наскрізь. Як стверджує Окрю Іржон, смерть настала негайно. Легенда додає, що в останню хвилину життя Хомський благословив вбивцю словосполученням апофатичної мови. Знаючи її особливості, не важко припустити, що це таємниче словосполучення у перекладі загальновживаним ПОЗИТИВОМ означало б і благословення і прокляття одночасно.

* * *

Тільки через два роки після загибелі Хомського його рукописи були впорядковані та надруковані у напівсамвидавському часописі «День тижня». Передмову першої публікації написав Славомир Балюта. У 1991 році в місті С. виникло Філософське товариство ім. Миколая Хомського, видавничий відділ якого невдовзі впорядкував збірку творів загиблого парадоксаліста. Через рік з'явились перші переклади «Онагра» англійською мовою. Головним недоліком першого видання творів Хомського є відсутність Словника апофатичної мови. З невідомих мені причин, упорядники на чолі із Славомиром Балютою, зігнорували більшість поезій з віршованого доробку філософа. За підрахунками друзів Хомського, він написав більше двохсот поетичних творів. Книга Іржона відкрила нову епоху в розробці спадщини парадоксаліста — епоху спекулятивного ажіотажу. Сподіватимемось, що вона буде швидкоплинною.

Мій текст не претендує на вичерпність. Єдине, що можу визначити собі за заслугу: «Парадокс Хомського» увійде в терени уможливлення тим наївним типом тексту, який бере участь у грі з читачем всією своєю сукупністю, окрім назви…

Пластилінова рушниця, пластиліновий птах

«О what was that bird, said horror to hearer,

Did you see that shape in the twisted trees?

Behind you swiftly the figure comes softly

The spot on your skin is a shocking disease.»

Wystan Huck Auden «Five Songs»

Неоковирним спорудам спадкують неоковирні руїни. Цегляний австрійський склад, що пережив головні події двох планетарних зніяковінь, тепер зруйнований. Товсті — у дві райнерштадські цегли — простінки стоять колонами та арками (здебільшого арками) посеред пустирища. Галицький Стоунхендж. Нащадки тих, крізь кого пройшли колись кельти, палять серед руїн старі меблі — вісім шарів кольорового тиньку заростають трауром мікроплюшевої кіптяви. Там, де строкатість штукатурки змили дощі, поблискують вдавлені у цеглини глазуровані клейма заводу Майєра, спаленого за півстоліття до то як дивани почали оббивати мікроплюшем. Вночі посеред руїни перехожі бачать багаття.

Бомж виконує обіцянку, тягнучи до руїни громіздкий металевий кошик, накритий ковдрою. Бомж кульгає, хлястик сандаля на калічній нозі щоразу запізнюється виконати циклічні умовності кроку і залишає в цегляному поросі чергову кому. Кожен другий відбиток підошов Бомжа відділений комами від шляхової послідовності. Послідовність ніяковіє.

Бомж про це не здогадується.

Він ще тверезий. Його це дратує. Як завжди у дні першого десятидення осені, у дні ясного, нестерпно тверезого цискарпатського поліття, він думає про свого батька.

Бомж чомусь упевнений, що народився у день загибелі батька. Він достеменно не знає ні дати свого народження, ні, тим більше, числових умовностей того дня, коли на Кременчуцькому плацдармі квадратний німецький танк розчавив стрекотливу танкетку, змішуючи плоть батька-танкіста з окалиною протиосколкового панцира «двадцятисімки». Бомжеві іноді сняться сни. Перший сон наснився йому ще у дитячому будинку в Ташкенті. Довгий сон із розжареним до блаватної блакиті вересневим небом проклятого року, з випаленим злим степом і танкетками, які чомусь йдуть в атаку посеред вороної кіннотної лави. Наступні сни Бомж натверезо згадувати не буде. Він підгортає ковдру на кошику. Ось вже руїна складу.

В цегляному лабіринті порожньо. Бомж сідає на уламок підмурку-перемички, відчуваючи раптом перебій у ритмі скорочень серцевого м'язу. Млосний півхвилок зіпсованого скорочення окуповує ліве рамено, перехоплює спазмом шию і кулястим згущенням відтягло б'є у потиличну метрополію. Бомж мружиться від болю і сверблячки: спазматична атака роз'ятрює коросту на борлаці. За хвилину біль відступає. Бомж згадує, як минулої ночі ховав у підмурку недопалок «пріми». Шукає. Недопалок щез.

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 45
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)