Візантійська фотографія
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: СПОЛОМ
- ISBN: 966-665-023-1
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Візантійська фотографія». Краткое содержание книги:
Про автора:
Володимир Єшкілєв
Народився 23 травня 1965 року. Автор романів «Адепт» (1993, у співавторстві з О. Гуцуляком), «Пафос» (2000), «Імператор повені» (2001), поетичних збірок «Диптих» (2001) і «Занепад Галичини» (2001). Упорядник Малої української енциклопедії актуальної літератури «Повернення деміургів» (1998, разом із Ю. Андруховичем, проект отримав відзнаку Форуму видавців). Автор розвідки «Воццекургія Бет» (1998). У 1995 та 1997 роках отримував гранти Міжнародного фонду «Відродження» на персональний проект літературно-філософського часопису «Плерома», у 1999 р. Преміальний грант МВФ. Концептор проекту «Четвер-Імперія» (1993). Автор проекту «Арт-паломництво» (Україна-Ізраїль, 1998). У 1998-2000 роках — куратор міжнародного виставкового проекту «Ознака», у 2000-2001 рр. — концептор і куратор російсько-українського видавничо-виставкового проекту «Станіслав+2», з 2001 року — редактор літературного часопису «Потяг 75/76».
«Єшкілєв відомий як „сірий кардинал нової української літератури“» (Ігор Сід, Москва)
«У „Пластиліновій рушниці…“ Єшкілєва маємо справу з тією Україною, якої, на жаль, більше, ніж усіх інших разом. Це пластилінова, безнадійно інфантильна Україна, що, будучи відштовхнутою батьківською імперською владою, так і не спромоглася пройти обряд ініціації і здобути через друге народження нову, хай навіть віртуальну цілісність». (Олександр Бойченко, Оксана Пендерецька, Чернівці)
«Що Єшкілєв не поет, не критик і не прозаїк — це ясно кожному». (Григорій Штонь, Київ)
«Володимир Єшкілєв — це Дмитрій Галковський української літератури». (Наталія Ігрунова, Москва)
«Невже Єшкілєв — це наш новий Франко?» (Віктор Неборак, Львів)
У ніч на 8 жовтня батько Ольги та його брат — обидва військові — увірвались до квартири філософа. Хомський боронився і зламав одному з нападників руку. Тоді другий загостреним залізним ломом, яким перед тим розтрощив двері квартири, прохромив Миколая наскрізь. Як стверджує Окрю Іржон, смерть настала негайно. Легенда додає, що в останню хвилину життя Хомський благословив вбивцю словосполученням апофатичної мови. Знаючи її особливості, не важко припустити, що це таємниче словосполучення у перекладі загальновживаним ПОЗИТИВОМ означало б і благословення і прокляття одночасно.
Тільки через два роки після загибелі Хомського його рукописи були впорядковані та надруковані у напівсамвидавському часописі «День тижня». Передмову першої публікації написав Славомир Балюта. У 1991 році в місті С. виникло Філософське товариство ім. Миколая Хомського, видавничий відділ якого невдовзі впорядкував збірку творів загиблого парадоксаліста. Через рік з'явились перші переклади «Онагра» англійською мовою. Головним недоліком першого видання творів Хомського є відсутність Словника апофатичної мови. З невідомих мені причин, упорядники на чолі із Славомиром Балютою, зігнорували більшість поезій з віршованого доробку філософа. За підрахунками друзів Хомського, він написав більше двохсот поетичних творів. Книга Іржона відкрила нову епоху в розробці спадщини парадоксаліста — епоху спекулятивного ажіотажу. Сподіватимемось, що вона буде швидкоплинною.
Мій текст не претендує на вичерпність. Єдине, що можу визначити собі за заслугу: «Парадокс Хомського» увійде в терени уможливлення тим наївним типом тексту, який бере участь у грі з читачем всією своєю сукупністю, окрім назви…
Пластилінова рушниця, пластиліновий птах
«О what was that bird, said horror to hearer,
Did you see that shape in the twisted trees?
Behind you swiftly the figure comes softly
The spot on your skin is a shocking disease.»