Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
NB
ВІДПОВІДНО до головної проблеми порубіжжя як синтезу національної мужності та національної жіночості на шляху інтеграції національно-державницького бажання літературна свідомість рефлексує над національною статевою істиною. Порубіжжя виявило психосемантику архетипної української жіночості. Архетипна українська жіночість містить в собі перевагу мужнього елемента над жіночим, що виявляється у фольклорі, міфології та літературі через символізацію мужності в жіночій формі. Українська жіноча мужність поєднує в собі її несвідому маскулінну ознаку і свідому духовну на основі потужності двох материнських інстинктів — інстинкту смерті й інстинкту життя. Така психологія української жінки обумовлює пристрасний потяг до духовності як компенсацію до внутрішнього варварства (могутньої інстинктивної спадщини).
НА ПОРУБІЖЖІ у психоісторії української літератури з’являється архетип національної письменниці. Архетипна психологія письменниці народжується на основі рівноправної любовної інтроекції батька-матері, яка веде до їх символічного об’єднання у творчості, а відповідно — до пошуків єдності національної мужності та національної жіночості. На цій основі у творчості Лесі Українки символічно розгортається код української літератури, виявляючи нову літературну потугу через пророчу драму.
У ПРОРОЧІЙ драмі Лесі Українки символізується материнський код у двох стадіях — параноїдно-шизоїдній, яка виявляється через активізацію інстинкту смерті, процесів розщеплення на основі потужного материнського божевільного переслідування («Блакитна Троянда»), і депресивно-репараційній, яка утверджує лібідозний інстинкт життя і потужні інтеграційні процеси («Лісова пісня»). Істеричне метання між двома материнськими інстинктами породжує потребу пошуку батьківського коду мужності.
БАТЬКІВСЬКИЙ код мужності символічно відтворюється в єдності образів Дон Жуана і Месії — як єдності архетипної гіперсексуальності й архетипної гіпердуховності. Дон Жуан представляє батьківське несвідоме, Месія — батьківську свідомість. Пророцтво Лесі Українки виявляє, що розщеплення цих сутностей у батьківському коді загрожує національному світові тоталітаризмом: Дон Жуан з неусвідомленим потягом до влади прямує до Командора, який втілює собою тінь диктатора.
НА ОСНОВІ пророчої драми Лесі Українки здійснюється інтуїтивне жіноче бачення національного еросу як аристократичної структури, яка символізує собою єдність філософського мазохізму й ерогенного мазохізму. Розщеплення цієї духовно-сексуальної єдності, що провокується імперським суб’єктом, стає загрозливим для національно-соціального світу, тобто національної державності.
У ПРОРОЧІЙ драмі Лесі Українки знову з’являється сюжет загибелі Трої, вона ідентифікує себе з істеричною Касандрою — архетипом національної пророчиці, яка втратила батьківський код мужності, а тому інтенсивно рефлексує над трагічним досвідом — втратою державності. Пророцтво Лесі Українки спрямоване у недалеке майбутнє: романтичний Дон Жуан трансформується у соцреалістичного Командора, що й виявить епоха сталінізму.
ТВОРЧІСТЬ О. Кобилянської на порубіжжі символізує унікальну для психоісторії української літератури меланхолійну проблематику еросу на основі різнонаціонального розщеплення у психіці письменниці, коли її материнський код належить до німецької культури, а батьківський — до української. Пошук батьківського коду здійснюється О. Кобилянською у пророчому романі «Земля», в якому осмислюється український архетипний комплекс братовбивства на основі внутріпсихологічного деструктивного інстинкту.
НА ВІДМІНУ від істеричної еротики Лесі Українки, яка виникла на основі потужного материнського переслідування і несвідомої любові до батька, що об’єднувало батьківський образ з материнським і породило архетипну українську письменницю, меланхолійна еротика О. Кобилянської постає на основі первісної зневаги до батька, переваги материнського образу над батьківським, що веде до фемінізму, гомосексуалізму, народження потенційного імперського суб’єкта. Меланхолія виникає від неможливості поєднати батька й матір на глибинному несвідомому рівні. Меланхолійний дискурс О. Кобилянської негативно впливає на порубіжну ситуацію, ведучи до «розмноження» безсилих письменників-маргіналів, які модернізацію української літератури пов’язують з оскопленням національного батьківства.