Дівчина, яку ти покинув
- Автор: Мойес Джоджо
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-1955-7 (fb2)
- Переводчик: Дар’я Петрушенко
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Дівчина, яку ти покинув». Краткое содержание книги:
— Ось, Софі, — каже вона. — Хоча б це я для тебе зробила.
А тепер, думає вона, час подбати про Девіда.
-Я думав, ти вже не повернешся. Джейк заснув посеред «Найкумедніших домашніх відео Америки», — Ґреґ заходить на кухню босоніж і широко позіхає. — Поставити для тебе похідне ліжко? Запізно вже везти його додому.
— Було б чудово, — каже Пол, майже не відриваючись від документів. Його ноутбук стоїть розкритий перед ним.
— Навіщо тобі знову влазити в це? Рішення оголосять у понеділок, правда? І… гм… хіба ти щойно не пішов зі своєї роботи?
— Є щось, що я випустив з уваги. Знаю, — Пол проводить пальцем уздовж сторінки і нетерпляче переходить до наступної. — Я маю ще раз перевірити свідчення.
— Поле, — Ґреґ підтягає стілець. — Поле! — повторює він голосніше.
— Що?
— Усе скінчено, братику. І це добре. Вона тебе пробачила. Ти зробив свій благородний жест. Гадаю, вже час забути про це.
Пол відкидається на стільці й прикриває очі долонями.
— Ти так вважаєш?
— Серйозно? Ти поводишся, наче маніяк.
Пол робить ковток кави. Вона виявляється вже холодною.
— Це нас знищить.
— Що?
— Лів любила цю картину, Ґреґу. І вона спокою собі не знайде від того, що я… певним чином відповідальний за те, що її відібрали. Може, не зараз, може, навіть не за рік і не за два. Але це станеться.
Ґреґ відкидається назад, спершись на кухонний стіл.
— Ти міг би сказати те саме про свою роботу.
— Я не переймаюся через роботу. Саме час було вшиватися з цієї контори.
— А Лів казала, що не переймається через картину.
— Так. Але після того, як її приперли до стінки.
Ґреґ розчаровано хитає головою. Пол перехиляється через папери.
— Я знаю, як усе може змінюватись, Ґреґу. Як те, що, здавалось би спочатку, ніколи в житті не потурбує тебе, може вщент зруйнувати добрі стосунки.
— Але…
— І я знаю, як можуть побиватися люди через втрату улюблених речей. Я не хочу, щоб одного дня Лів мусила, дивлячись на мене, боротися з думкою, що цей хлопець зруйнував їй життя.
Ґреґ безшумно проходить крізь кухню і ставить чайник. Він робить три чашки кави й одну передає Полу. Перед тим як віднести дві інші до вітальні, він кладе руку братові на плече.
— Я знаю, як ти любиш розв’язувати всі проблеми, мій великий брате. Але сказати тобі чесно? У цьому випадку тобі залишається покладатись на Бога й молитись, аби все вийшло.
Пол не чує його.
— Список власників, — шепоче він сам до себе. — Список теперішніх власників робіт Лефевра.
За вісім годин Ґреґ прокидається й одразу ж бачить над собою дитяче личко.
— Я хочу їсти, — заявляє хлопчик і несамовито чухає ніс. — Ти казав, у тебе є пластівці «Коко-Попс», але я не можу їх знайти.
— Нижня шафка, — сонно промовляє Ґреґ. І відсторонено відзначає, що крізь фіранки не пробивається світло.
— А ще в тебе немає молока.
— Котра година?
— За чверть сьома.
— Уф, — Ґреґ заривається під ковдру. — Так рано навіть собаки не прокидаються. Попроси татка, хай зробить тобі сніданок.
— Його немає.
Ґреґ повільно розплющує очі, зосереджує погляд на фіранках.
— Тобто як — немає?
— Він пішов. Спальний мішок досі згорнутий, тож не думаю, що він спав на дивані. Може, купимо круасанів у тому магазинчику, що далі по дорозі? Тих, що з шоколадом?
— Я встаю. Встаю. Вже встав, — Ґреґ змушує себе розташуватись вертикально й потирає голову.
— А Пірат надзюрив на підлогу.
— О. Чудово. Блискавичний початок суботнього ранку.
Пола й справді немає, але він лишив записку на кухонному столі, написавши кілька слів на зворотному боці судового документа і поклавши на самому верху розсипаного стосу паперів.
Довелося піти. Б. ласка, доглянь Джейка. Подзвоню.
— Усе гаразд? — питає Джейк, вдивляючись у його обличчя.
На столі стоїть горнятко з чорним кільцем підсохлої кави. Залишки паперів виглядають так, ніби на кухні стався невеличкий вибух.
— Усе гаразд, малюче, — каже Ґреґ і куйовдить йому волосся. Він згортає записку й ховає до кишені, а тоді починає згрібати папери і теки, аби навести сякий-такий лад. — Знаєш що, я голосую за те, щоб зробити млинці на сніданок. Що скажеш, якщо ми натягнемо пальта поверх оцих піжам і сходимо до магазину на розі, купимо трохи яєць?
Виходячи з кімнати, Ґреґ хапається за телефон і набирає текстове повідомлення.
Якщо зараз у тебе там здибанка,
ти винен мені НЕМІРЯНО
Перш ніж заштовхати мобільний до кишені, він чекає кілька хвилин, але відповіді не отримує.