Книга дивних нових речей
- Автор: Фейбер Мишель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-977-4
- Переводчик: Олег Лесько
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Книга дивних нових речей». Краткое содержание книги:
Дорога Беа ,— писав Пітер. — Я писав замало й запізно. Пробач мені. Я дуже сильно кохаю тебе. Я так хотів би, щоб ти була поруч! Сьогодні я дізнався, що Елла Рейнман — та схожа на суриката сухоребра жіночка, що сиділа на аміківських співбесідах, — це якийсь нібито психолог. Вона, виявляється, оцінювала тебе і забракувала. Ця новина страшенно мене засмутила. Я почувався таким ображеним за тебе! Хто вона така, щоб судити про твою придатність до такої місії, як ця, із кількох уривків розмови? Вона й бачила тебе лише двічі або тричі, коли ти приходила відразу з роботи, із головою, забитою думками про пацієнтів. Тобі навіть ніколи було відійти від усього цього. У мене ця Рейнман досі перед очима: ця її чудернацька голова, що висовується з кашемірового гольфа. І оцінює тебе.
Сідає сонце. Нарешті. Це чудовий час, і він триває тут багато годин поспіль.
Я спробую краще змалювати тобі, що тут відбувається. Не втямлю, чому так тяжко дається мені описувати все на папері. Ми ніколи досі й не стикалися з цим моїм ґанджем, бо ж кожен день свого життя проводили разом. І через це тепер «Послання апостолів» набувають для мене зовсім іншого значення. Павло, Яків, Петро та Іван не дуже багато розповідають про умови свого життя, правда ж? Науковцям доводиться вишукувати поміж рядків бодай найменший натяк на місце, де апостоли могли тоді жити. Якби Павло хоча б кількома словами описав свою в’язницю...
До речі, про в’язниці: мій номер наганяє на мене...
Пітер зупинився, а тоді стер незавершене речення. Було б неправильно скаржитися на свої житлові негаразди Беа, якій нещодавно довелося зазнати стількох клопотів.
До речі, про апостола Павла, — знову взявся до листа Пітер.— Вірш, на який ти посилаєшся, дослівно звучить трохи інакше, і я не впевнений, що в «Посланні до галатів», 6:5, ідеться саме про те, що «кожен має нести свій тягар, перш ніж братися за тягарі інших». Цей розділ складний до розуміння, і в кожному його вірші головна думка змінюється, але я гадаю, що загалом Павло тут каже про те, що, переконуючи інших не грішити, не варто забувати, що всі ми грішники. Не найзрозуміліше з усього того, що він написав (до того ж це було написано рукою, а не продиктовано, як деякі інші послання), і мушу визнати, що, коли б мені довелося перефразовувати цей уривок для оазян, упоратися з ним було б ой як нелегко. На щастя, в Біблії чимало доступніших уривків, які, я переконаний, будуть барвистими і змістовними для моїх нових братів у Христі.
Пітер знову зупинився. Образи. Беа потрібні образи. Де ж їх узяти, ці образи?
Я сиджу зараз за «пострілом» у своїй дишдаші, оливково-зеленому светрі та шкарпетках і маю вигляд, мабуть, повного ідіота. Моє волосся відростає все довше й довше. Я думав було підрізати його ножицями чи навіть познайомитися з аміківським перукарем, але потім вирішив лишити все так, як є, доки не повернуся до тебе. Краще за тебе ніхто мене не підстриже. А ще це наче символ того, що ми робимо одне для одного. Я не хочу втрачати ці наші маленькі традиції.
Пітер подумав іще трохи.
«Я дуже втішений, що твоя рука гоїться. Вона потрібна тобі, і не тільки для роботи! Я так хотів би знову відчути її притиснутою до низу моєї спини. Твоя рука тепла і завжди така суха. Я не маю на увазі, ніби це погано. Я просто кажу, що вона ніколи не буває вогкою і липкою на дотик, вона завжди м’яка й суха, як рукавичка зі щонайніжнішої шкіри, неймовірно дорога рукавичка без жодного шва. Отакої — як жахливо це звучить! Із такими метафорами про кохання поет із мене вийшов би нікудишній, еге ж?
Мені прикро чути про Джошуа. Бідолаха так жахливо почувається. Щоб подати нам надію, я можу сказати єдине: коти — це тварини звичок, а звички не обов’язково залишаються назавжди. Пригадуєш, як Джошуа тривалий час нападав на твої робочі туфлі й гриз їх, а потім зненацька його перемкнуло на щось інше? А ще пам’ятаєш, коли в нас був старий бідолашний Тайтус, ми думали, що вже доведеться нести його назад до притулку для тварин, тому що всю ніч він вив і ми були на ранок цілковито знесилені? А одного дня він просто припинив це робити. Тож не втрачатимемо надії щодо Джошуа. Розбите вікно та вітер, який гуляв по хаті, певно, налякали його, але тепер, коли в будинку знову тепло й затишно, я певен, він заспокоїться. Гадаю, правильно, що ти не витягуєш тваринку силою з-під ліжка. Він вилізе сам, коли буде готовий. І не думаю, що є потреба в тому, щоб ти сиділа напружена, коли він лежить у тебе на колінах, і боялася поворухнутися, аби тільки він не зіскочив. Він відчує, що ти стривожена, і це лише посилить його неспокій. Моя порада така: погладь його, коли він застрибне тобі на коліна. Отримуй задоволення від його присутності. А коли ти схочеш до вбиральні чи до іншої кімнати, узяти щось, скажи Джошуа ніжно, що тобі треба встати, а потім візьми його й опусти на підлогу, швиденько, але не різко. Погладь по голові раз чи два, а потім іди. Привчай його розуміти, що ці перерви тимчасові й нічого страшного в них немає.