Книга дивних нових речей

До речі, про котів... Джошуа стає ДУЖЕ нервовим. Він неабияк перелякався тоді, коли у ванній було розбите скло і по всьому будинку від протягу грюкали двері. Тепер він сіпається від кожного незнайомого звуку і взяв собі за звичку спати під ліжком. Я чую, як він сопе там, шарудить і вовтузиться поміж капцями, якимись паперами, зіпсованими будильниками і бозна-чим, що там іще є. Я намагалася діставати його звідти, але Джошуа просто забивався подалі під ліжко. Він здригається, коли їсть, і озирається після кожного ковтка. Я посадила його собі на коліна, коли взялася писати тобі цього листа, а тепер мені терміново треба до вбиральні по-маленькому, але якщо я зжену кота з колін, він заховається кудись і зникне на весь вечір. Учора я присіла в кухні, щоб переглянути незрозумілого листа від газової компанії, і Джошуа застрибнув мені на коліна. Я сиділа не рухаючись і нічого не роблячи цілу вічність, мені аж ноги задубіли. А потім повз наш будинок проїхала швидка із ввімкненою сиреною, і кіт зіскочив. Може, сходити з ним до котячого психіатра? Просто зараз він мурчить. Шкода, що ти його не можеш почути. Прикро, що ВІН не може почути ТЕБЕ, і зрозуміти, що ти поїхав не назавжди.

Ще кілька слів щодо твого листа... Я намагатимуся не писати так багато про той жах, що коїться тепер в усьому світі. Я розумію, що в тебе голова зараз зайнята зовсім іншим і тобі важко усвідомлювати всі подробиці цих подій і все, що вони означають. Лише сподіваюся, ти розумієш, що мені це все усвідомлювати також нелегко. Мене ці катастрофи так само вражають і приголомшують. І лякають.

Але сьогодні хороший день. Моя рука не болить і потроху гоїться. Наступного тижня я вже сподіваюся вийти на роботу. Будинок майже просох, у ванній порядок. Прийшов лист від страхової, яка, якщо я правильно зрозуміла їхню химерну мову, обіцяє відшкодувати збитки. Мушу визнати, це величезна несподіванка — хвала за неї Господу! У жовтій пресі цими днями щосили шельмують страхові компанії, які відмовляються виплачувати відшкодування: аж рябіє від статей зі світлинами про порядних дебелих представників робітничого класу, які все своє життя платили внески, а тепер, коли їхні будинки сплюндрували хулігани абощо, їх жорстоко обдурено. ЕПІДЕМІЯ ЗРАДИ — кричить «Дейлі експрес». Вони, мабуть, іще ніколи не використовували таких розумних слів у своїх заголовках! І до чого котиться світ? (Вибач, я обіцяла полегше на цю тему, еге ж?)

Ти ж знаєш, зазвичай я не читаю жовтих газет, але «Дейлі експрес» пообіцяла кожному своєму читачеві безплатний батончик «Баунті», а я так давно його не куштувала. Шоколад (чи то пак його відсутність) тепер має у моєму житті величезне значення, і я стала справжнім знавцем, де дістати собі лагоминку. Батончики з печивом, такі як «Твікс» і «Кіт Кет», роздобути відносно легко, також продається багато підроблених «Снікерсів» в упакованні з арабським письмом на ньому. Але в «Баунті» є щось таке всередині — цей майже камфорний післясмак, який так ніжно лоскоче пазухи носа, — що жодні інші ласощі не можуть його замінити. Принаймні, коли ти вагітна. Утім, виявилося, що ця пропозиція «кожному читачеві» — просто шахрайство. Замість батончика тобі дають талон, який можна обміняти тільки в певних крамницях, яких ніде тут поблизу немає.