Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Східна сторона Збруча має вигляд справжньої воєнної лінії, котру важко перетнути цивільній людині навіть серед ночі. Про це розповідають утікачі, що їм нещодавно вдалося перейти убрід Збруч... Прийшли тут живі кістяки, бо голод там страшний. Полюють навіть за собаками, тому що сучасних невільників у колгоспах годують собачим м’ясом, бо на родючій Україн ні хліба, ні картоплі нема.[1137]

Інші новини надходили від посадовців і консулів, які перетинали кордон, а також надсилали листи з портів через подорожніх або з повідомлень, пропущених цензорами. Етнічні німці писали приватним особам у Сполучені Штати і Німеччину, родичам і лідерам їхніх релігійних громад: «Дорогі Батьки та Брати у далекій Німеччині, прохання з Росії від мого німецького імені... Я прошу вашої поради та допомоги, а також [хочу] сказати вам про те, що в мене на серці, розбитому тугою і сумом».[1138] Такі листи потрапляли навіть до Канади.

Звістки, так само як і нечисленні біженці, сприяли поширенню інформації. У міру того, як голод розгортався, українці за кордоном у різний спосіб почали протестувати. Політики-українці внесли тему голоду до сесій польського Парламенту та писали про голод в українськомовній пресі.[1139] У жовтні 1933 року Микола Лемик, член Організації українських націоналістів у Польщі, вбив секретаря радянського консула в Львові. У Львівському окружному суді Лемик, який прагнув убити самого консула, заявив, що це була помста за голод.[1140] Наприкінці того ж місяця українська громада Польщі намагалась організувати масову демонстрацію на знак протесту проти голоду, але їх зупинив польський уряд, який боявся подальшого розгортання насильства.[1141]

Приблизно в цей же час в іншій частині світу Українська Національна Рада (організація, що постала у травні 1933 року) організувала вуличні протести у Вінніпезі та надіслала листа разом із свідченнями очевидців про голод Президентові Рузвельту.[1142] На зустрічі в українській церкві у Вінніпезі провідні діячі діаспори зачитали вголос листи з України та закликали громадськість допомогти Україні «вирватись» з СРСР.[1143] Українці в Брюсселі, Празі, Бухаресті, Женеві, Парижі, Лондоні, Софії та інших містах створювали комітети допомоги, які намагались (хоча й без великого успіху) поширювати інформацію про голод та передати домогу селянам, що потерпали від голоду.[1144]

Новини також надходили через католицьку церкву. У Польщі українські греко-католицькі священики збирали кошти для допомоги жертвам голоду 1933 року та відзначали день пам’яті, вивішуючи чорні прапори на українських церквах та місцевих відділеннях української культурної організації «Просвіта».[1145] Польські та італійські дипломати й священики, котрі мали контакти всередині СРСР, також сповістили про голод церковну ієрархію. Ватикан уперше отримав письмовий опис голоду в квітні 1933 року в анонімному листі, який контрабандою надіслали з Новоросійська. Другий анонімний лист до Рима надійшов з Північного Кавказу в червні. Папа Пій XI наказав опублікувати обидва листи в газеті Ватикану «L’Osservatore Romano».[1146] Того ж місяця Віденський архієпископ кардинал Іннітцер відкрито забив на сполох. Він засудив голод в Росії і в «українських районах Радянського Союзу»: