Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 146 147 148 149 150 151 152 153 154 ... 191
Перейти на страницу:

Проте навесні 1933 року Шолохов у своєму зверненні раптом наполегливо зажадав невідкладної допомоги: Вешенська опинилася в скруті, Сталін повинен знати, що люди помирають з голоду:

У цьому районі, як і в інших районах, наразі помирають від голоду колгоспники та одноосібники; дорослі й діти пухнуть і харчуються усім, що людина не повинна їсти, починаючи з падалі тазакінчуючи дубовою корою й всіляким болотним корінням.

Далі йшли численні подробиці. Живою літературною мовою Шолохов описав, як селяни відмовлялися працювати, бо «хліб наш, як видно, весь за кордон попливе». Він змалював портрет місцевого партійного секретаря Овчиннікова, котрий заявив: «Хліб треба здобути за будь-яку ціну! Будемо давити так, що кров бризне! Дров наламати, але хліб взяти!». Письменник перерахував методи Овчиннікова, включаючи вилучення насіннєвого зерна та корів, картоплі та солінь — усі ті заходи, котрі передбачали постанови 1932 року на Дону, Північному Кавказі та в Україні.

Шолохов також описав, що сталося з низовими партійними керівниками після «чисток». Тих, хто втратив партійні квитки, заарештували; членів їхніх родин позбавили права на продовольчі картки, й ті голодували. Письменник благав Сталіна відрядити до Вешенської «справжніх» комуністів, в яких було б достатньо мужності, щоб виправити ситуацію. Використовуючи цитати з виступів Сталіна, Шолохов закликав більшовицького лідера допомогти «викрити» всіх, хто бив і катував селян, вкрав їхнє зерно та зруйнував сільське господарство району.

Відповідь Сталіна була безжальною. У двох телеграмах й у власноруч написаному листі він повідомив Шолохова, що йому прикро чути про такі помилки в роботі партії. Він запропонував надіслати конкретну допомогу в станицю та в сусідній Верхньо-Донський район. Але співчуття у відповіді Сталіна не було. Лідер країни вважав, що письменник не бачить повноти проблеми. «Ви бачите один бік справи, — зазначав Сталін, — шановні хлібороби вашого району (і не лише вашого району) провадили “італійку” (саботаж!) і були не проти залишити робітників, Червону армію — без хліба». Ці люди могли видаватися простими селянами, пояснював Сталін, але насправді вели тиху, безкровну й водночас ефективну «війну з радянською владою». Можливо, Шолохову вони здавались безневинними. Якщо це так і було, то письменник глибоко помилявся.

У відповіді Сталіна Шолохову, написаній у розпал голоду навесні 1933 року, повторено ідеї про існування суцільних змов. Про них Сталін писав у персональному листуванні, згадував у промовах та на партійних зборах: ті, хто помирав від голоду, не були безневинними. Навпаки, це — зрадники й саботажники, котрі намагалися підірвати пролетарську революцію. Адже саме вони оголосили «війну радянській владі».

Якщо в 1921 році більшовицькі керівники говорили про селян, які страждали від голоду як про жертв, то в 1933 році Сталін докорінно змінив термінологію. В його тлумаченні ті, хто потерпав від голоду, були не жертвами, а злочинцями. Вони не страждали, а самі були винні в своїй лихій долі. Вони витворили голод і тому заслуговували на смерть. Згідно з таким трактуванням він дійшов логічного висновку: держава справедливо відмовляла їм у порятунку.

Сталін обстоюватиме цю позицію до кінця свого життя. Він ніколи не заперечував (ні в спілкуванні з Шолоховим, ні з будь-ким іншим), що в 1933 році селяни помирали від голоду, спричиненого державною політикою, але ніколи за це не вибачався. Зрозуміло, що він читав повідомлення Шолохова, й вони були для Сталіна достатньо важливими, якщо він на них відповідав. Однак він ніколи не визнавав, що важливі складові його політики — колективізація, хлібозаготівлі й навіть подвірні обшуки й труси, котрі загострили голод в Україні, — були неправомірними. Навпаки, всю відповідальність за нестачу продовольства та масові смерті він переклав на плечі тих, хто помирав.[1107]

Саме ці думки він озвучив на «з’їзді переможців» у січні 1934 року. Сталін засудив націоналізм та наголосив необхідність продовження боротьби. «Ми перемогли куркулів», — заявив він, додавши, що їхня ліквідація ще триває. Агенти старого режиму, «колишні люди», як він їх називав, усе ще можуть завдати багато шкоди. Ба більше, партія має очікувати спротиву від цих «відмираючих класів»: «Саме тому, що вони відмирають і доживають останні дні, вони переходитимуть від одних форм нападок до інших, більш різких форм нападок, апелюючи до відсталих верств населення та мобілізуючи їх проти радянської влади».[1108]

вернуться

1107

Листування між Шолоховим та Сталіном див. у кн. Ю. Г. Мурин, Писатель и вождь: переписка М. А. Шолохова с И. В. Сталиной в 1931–1951 годы: сборник документов из личного архива И. В. Сталина (Москва: Раритет, 1997).

вернуться

1108

Сталин, Труды, том 13, 210–12.

1 ... 146 147 148 149 150 151 152 153 154 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)