Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
В пізнішій творчості Лесі Українки ми знаходимо всі знайомі вже нам мотиви її «Невільничих пісень». Та ж сама сміливість і гординя бунтівника дише на нас з невеличкої драматичної поеми «В катакомбах». Перед нами раб-неофіт, що приходить, шукаючи волі, на християнське зібрання в катакомби. З усієї християнської проповіді його привабила тільки ідея «царства Божого», де не буде «ні пана, ні раба». Він чекає, що християни от-от мають виступити з широким планом соціальної, так мовити б, революції, і сам хоче прийняти якнайдіяльнішу участь в здійсненні Царства Божого на землі. Але ясної громадської програми у християн він не знаходить. Замість неї йому повторюють старі, як світ, слова про покору, радять особисте самоудосконалення, терпеливість щодо сталих і непохитних нібито форм державного і громадського ладу. Виголошують навіть таке дике, неймовірне для неофіта припущення, що святий триєдиний Бог сотворив кесаря і владу
а слова християн: «ми боремось в терпінні і покорі» уявляються йому, що виріс в оточенні справжньої і ненастанної боротьби, блюзнірством над святим словом «боротьба». І конфлікт кінчається розривом. Неофіт говорить:
Давніші прометеївські тиради розгортаються таким чином в цілу релігію прометеїзму, що протиставляє християнському лицемірному опортунізму бунтарство, покорі — гордість, авторитету громади — сміливу людську індивідуальність.
Той самий конфлікт межи громадянством і одиницею бачимо і в другій пізнішій драмі — «У пущі». І тут Леся Українка так само воює во ім’я прометеїзму з християнською покорою, владою громади (общини), з цілим християнським світоглядом. Перед нами праліси Америки на початках XVII віку і гурт вигнаних з Англії кальвіністів-пуритан, що хотять на нових місцях відродити стару християнську громаду. Разом з громадою приїздить в Америку молодий і талановитий скульптор Річард Айрон. Духовно чужий своїм кревним, вихований під небом Італії, на найкращих зразках античного — поганського — мистецтва, він порішив розділити участь своїх родичів-пуритан: йому здалося, що високе піднесення, яке керує їх вчинками, одухотворить і його технічно високу вмілість. Але пуританам не треба Річардового мистецтва: вони ненавидять всяку подобу ідолів, вони вимагають од Річарда покори авторитету пастора і громади, забирають його віск на свічі для дому молитви, розбивають його твори, озброюють проти нього його друзів. Його зрікаються мати, сестра, закохана в нього Дженні Кембль, і Річард, проклятий всією громадою, покидає рідну оселю з девізом: fiat ars!.. На новому місці, ставши шкільним учителем в Род-Айленді, Річард живе, не бідуючи, але і тут ніхто його не розуміє. Намучений таким життям, артист тратить поволі свій великий хист, його фантазія «не б’є уже крилами» а нові художні його утвори наводять його на думки, що його хист «була мана одна» — «не іскра Божа, а вогник той, що над багном літає і зводить подорожнього на безвість». Але коли до Річарда приїздить друг його молодості, скульптор Джонатан, що в свій час, скоряючись громаді, закопав в землю свій хист, і приносить звістку, що давні конфлікти з громадою забуті і нині вся родина і все рідне місто бажає знову побачити Річарда в своєму колі, Річард пропозиції не приймає. Він згадує, що у нього є небіж Деві, талановитий художник, для якого його життя повинне зостатися «прикладом високим». Його поворот міг би пригасити «силу молодечу» тоді, як тепер Деві