Любов дика та прекрасна

— Це тому, що вона прийняла вас іще немовлям, господине. Нелегко сприймати навсправжки того, кому змінював пелюшки. їй краще працюється з юною леді Бесс. До того ж вона застара, щоб змінювати своє життя й мандрувати світом.

— Так, моя маленька манірна Бесс цілком підходить Еллі. Господи, Сьюзен! Менш як за два місяці Бесс стане нареченою!

— Так, вона добре влаштована. Але що робити іншим?

— Я про них потурбувалася, і ми більше про це не говоритимемо.

Сьюзен зрозуміла натяк. Вона допомогла господині вбратися, а потім пішла поратися коло інших своїх обов’язків.

Різдво в Ґленкірку відзначили тихо. У церкві абатства відправили гарну нічну месу. Потім усі спустилися до освітленого свічками склепу під замковою каплицею та оздобили його зеленими гілками. Услід за абатом Чарльзом Леслі помолилися. Коли розходилися, Кат відстала від усіх і залишилася сидіти на маленькій мармуровій лавці. Серед мерехтливих вогників і глибокої тиші графиня вбиралася в силу. Її очі переходили від могили до могили, доки не дійшли до великої мідної дощечки з написом: «ПАТРИК ЯН ДЖЕЙМС ЛЕСЛІ, ЧЕТВЕРТИЙ ГРАФ ҐЛЕНКІРКА. НАРОДИВСЯ 8 СЕРПНЯ 1552 РОКУ ЗАГИНУВ У МОРІ 15 КВІТНЯ 1596 РОКУ ОПЛАКАНИЙ КОХАНОЮ ДРУЖИНОЮ КАТРІОНОЮ МАЙРІ ТА ЇХНІМИ ДЕВ’ЯТЬМА ДІТЬМИ. СПОЧИВАЙ ІЗ МИРОМ».

Вона відчула, як сльози обпікають їй повіки.

— О Патрику, — прошепотіла Кат. — Кажуть, що ти мертвий, та я цьому не йму віри, хоча це суперечить усім доказам. Однак мертвий ти чи живий, Патрику, я знаю, ти ніколи сюди не повернешся. Джеймі знову переслідує мене, і я маю втікати або знеславити Ґленкірк. Я їду до Босвелла й знаю, що ти б мене зрозумів.

Вона підвелася й підійшла до могили своєї прабабусі.

— А ви справжня інтриганка, — тихо мовила Кат. — Навіть після смерті все склалося так, як ви воліли. Я побралася з вашим любим Патриком і народила нове покоління Ґленкірка. Однак тепер, Мем, усе буде по-моєму! — Аж раптом по її спині пробігли мурахи: вона почула тихий сріблястий сміх. Чи це їй лише здалося? Катріона попрямувала до сходів. Обернувшись назад, вона всміхнулася.

— Прощавайте, мої шляхетні пращури!

Новорічної ночі погода була ясна та холодна, а з неба сяяли яскраві зорі та майже повний місяць. Цього вечора влаштували бучне величезне свято, і дударі стільки кружляли між столів, що Кат здавалося, голова в неї лусне від галасу. За кілька хвилин до півночі всі родина піднялася на мури замку й стояла на холоді, милуючись великими багаттями, що палали на довколишніх схилах. Уся Шотландія вітала новий 1598 рік.

Самотній ґленкіркський дудар грав ніжний мелодійний «Плач Леслі». На голос волинки, що лунав серед глибокого зимового спокою, через пагорби відповідали сайтенські дударі.

Графиня не здужала стримати сльози, і вони тихо котилися по щоках. На щастя, їх не помітив ніхто, крім Джеммі, який заспокійливо обійняв маму рукою. Згодом, коли вони йшли до великої зали, вона мигцем усміхнулася йому й сказала;