Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
ТРЕТЄ КОЛО ПОДІЙ
Не горда сила норманів, а криваве іго монголів є колискою Росії.
К. Маркс
Гуру вів далі:
— Ніхто краще не змалював ці доленосні для України і всієї Східної Європи події, ніж М. Гоголь [М. Гоголь, як відомо, свою кар'єру починав як професор історії Петербурзького університету]. Я коротко переповім зміст його майже невідомої у вас статті «Погляд на створення Малоросії». Тим паче, що ваша офіційна історія (і «царська, і радянська) про це говорить мало, невиразно і брехливо. Невигідно висвітлювати події третього кола з точки зору Мешеха з його «'візантійством» і «монголізмом».
І справді, як же про це писати. Ще на початку XIV століття (монголи хазяйнували в цей час по «всій Русі великій» — від Рязані, Владимира, Суздаля, Новгорода до Азовського моря) на землях українських і білоруських утворилося Велике Русько-Литовське князівство, з яким почала рахуватися навіть Орда. А невелика на той час Москва повністю залежна від монголів.
Саме в цей період відбулося повне відокремлення руських земель від монголоїзованих князівств Рязані, Москви, Твері, Владимира, Суздаля з переважно угро-фінським населенням.» М. Гоголь наголошує: «…склалися дві держави, що називалися одним ім'ям — Русь, одна під татарським ігом, друга під одним скіпетром з литовцями. Але стосунків між ними вже не було». Утворилося дві Русі — «русько-литовська і «татарська», як пише Гоголь, і між ними — трьохсотлітній розрив. Причому в «офіційних» історичних працях якщо й говорять про Русь Західну (куди під егідою литовських князів увійшли галицько-волинські, тобто українські і білоруські землі), то називають її Литовським князівством. А «татарську» частину колишньої Київської імперії називають Руссю. Це не відповідав історичній правді. Ніхто в ті часи не послуговувався такими назвами Землі під Литвою називалися Великим Русько-Литовським князівством, або просто Руссю, а землі під монголами — Татарією, чи Московією. І так — до середини XVII століття.
А почалося все із загарбання на початку XIV століття литовським князем Гедеміном руських земель. «Великий язичник Гедемін, — зазначає Гоголь, — вивів на сцену тодішньої історії новий народ — народ бідний і життям, і засобами для життя, що населяв дикі соснові ліси нинішньої Білорусі, ще носив звірину шкуру замість одягу, ще боготворив Перуна і поклонявся «древньому вогню» у не торкнутих сокирою гаях, платив раніше данину руським князям і відомий під ім'ям литовців. І цей народ за свого князя Гедеміна зробився найпомітнішим на величезному північному сході Європи».
Сталося диво. З глибин Західної Русі зовсім несподівано виринає сила, яка «вихоплює» Русь з монгольських лап. Виник величезний «проміжок між великою і татарською Росією» (вираз Гоголя), що сягав на сході Рязані і Харукані (нинішній Харків). Він і став Великим Русько-Литовським князівством, практично незалежним від Орди з її «гогівським'», антиарійським менталітетом. Тут був «руський дух», тут «Руссю пахло», оскільки ні самі литовці, ні їхні князі не лише не накидали русичам своєї віри і своїх порядків (та й не могли накинути), а, навпаки, багато литовців прийняли християнство і стали вчитися руській культурі і цивілізації. Великі князі Гедемін, Ольгерд, Ягайло дали лише силу (щит), здатну протистояти тиску татар зі сходу і тевтонців із заходу. Тим самим було забезпечено саморозвиток руської нації на власній духовній основі. Це було вже те, що потім стало називатися Малоросією, а тепер називається Україною. Щоправда, незабаром став зростати вплив Польщі. Так, саме Польщі, а не напівдикої Орди. Тут, звичайно, виникають свої проблеми і свої трагедії, але вже іншого порядку. Наприкінці XIV століття князь Ягайло укладає унію Литви і Польщі, посилюється вплив польсько-католицької церкви в Литовському князівстві. Русичі, звичайно, чинили опір. Однак Західна Русь дедалі більше віддалялась від татарської Русі, від Татарії. В Русі розвивався європейський елемент, у Татарії — зростала «азійщина», незважаючи на те, що сюди (особливо в Москву, Суздаль) тікала чимала частина еліти «південно-руського народу».