Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Пізніше вчені ламатимуть голову, намагаючись пояснити феномен довготривалосгі кріпацтва в Росії (відміненого на 200 років пізніше, ніж у Західній Європі). Пояснювали особливостями географії, економіки чи навіть бажанням німкені Катерини II закабалити російський народ. Та як можна забути азіатський, монгольський менталітет нації, що формувалася в умовах широко поставленої работоргівлі.
Українська нація формувалася в дещо інших умовах — також не райських (мали місце процеси духовного поневолення, сполячення, натиск з боку псів-рицарів), але в інших. Азійщини, монгольщини в Західній Русі було значно менше, ніж в татарській Русі. І кріпацтво в Україну пішло в основному через Московію після «возз'єднання».
Нагадаю й про своєрідний єгипетський ренесанс татарської Русі, коли мамлюки, що захопили владу в Каїрі і Багдаді, всі ці Іванбеї, Мішабеї, Ібн Василії, Семени-аги зі свитами, багатими караванами стали приїжджати на Рязанщину, Тамбовщину, у Твер, в саму Москву. Тут разом з односельцями знатні «єгиптяни» і «сирійці» з російськими іменами згадували своїх предків, відвідували кладовища, а потім везли з собою в «Святу землю» родичів, земляків і цілі села.
Все це — реалії життя татарської Русі, яким історики не надавали до цього часу значення. А вони ж формували архетип російської нації. І не тільки російської.
УКРАЇНА ЗОЛОТА I РУСЬ СВЯТА: ШЛЯХИ РОЗХОДЯТЬСЯ
І золота, як сонце, Україна Кудись пішла, лишаючи сліди. В. Стус
Пальнем, пальнем в Святую Русь — В избяную, кондовую, толстозадую.
А. Блок
— Після Куликовської битви Московія продовжувала залишатися татарською Руссю, політичне залежною від Орди. Однак ставало зрозуміло, по кому подзвін. За Івана III, який розірвав ханську грамоту і оголосив себе великим князем, наступив остаточний перелом.
Це відчули і нащадки східних завойовників, які почали приймати православну віру і переходити під руку російських князів. Ось звідки численні «корінні російські» прізвища — всі ці Басманови, Юсупови, Кучумови, Курдюмови, Скуратови, Мамутови, Азарови, Меркулови, Караулови, Буланови, Єсаулови, Кудашеви, Кайсарови, Малахови, Архарови, Юрасови тощо.
Захід же України «ополячувався», але не «омонголювався» — так розпорядилася історія.
У московитів та українців — різні історичні долі і не однакові всесвітньо-історичні функції. Однак, на мій погляд, не можна кидатись у крайнощі, стверджуючи ідею «повного злиття татаро-монголів з московським людом та їх спільної боротьби проти Русі. Ось, наприклад, що можна прочитати в деяких виданнях: «Так започаткована спільнота обох тих народів туранського походження — татар і руських, а згодом москалів і татар, — що її першим спільним успіхом було знищення Русі і Києва і русинів, а пізніше — знищення України і українців» [Косаренко-Косаревич В. Московський сфінкс. — Нью-Йорк, 1957. — С 112]. «У році 1240 татари в союзі з руськими положили кінець Русі не тільки як імперії, але й як держави самих тільки русинів. Вони зруйнували в Києві дощенту все те, що залишилось після нападів Андрія (Боголюбського — Ю. К.) і Всеволода або було відбудовано, а населення вирізали впень»[Косаренко-Косаревич В. Московський сфінкс. — Нью-Йорк, 1957. — С 113].
М'яко кажучи, це перебільшення, адже у Московії татари руйнували і вбивали не менше, ніж у Південній Русі. Але, що правда, то правда, вже після створення Золотої орди Московія увійшла в партнерські стосунки is завойовниками і навіть стала важливою державною структурою нової імперії — «Руським Улусом».
Ось що цікаво: російська національна ідея почала формуватися за Івана III, але на двох «заквасках» — монгольській і візантійській. У 1453 році під ударами турків-сельджуків упала Візантія. Головна святиня православ'я — Константинопольська Софія — була перетворена в мечеть. Московія підхоплює політичне і духовне знамено, що випало з рук Візантії, приймає герб Візантії (двоголового орла) і оголошує себе центром православ'я і далі — третім Римом. Іван ІП одружується з візантійською принцесою, племінницею останнього візантійського імператора, Софією. «Два Рима впали, третій — ми, а четвертому не бувати!» — це улюблений лозунг і тост на банкетах московської знаті.
І тоді ж у Москві спалахує гострий інтерес до Києва — перевалочного пункту на шляху до Константинополя (папський легат Поссевін у бесідах з Іваном Грозним обіцяє тому допомогу Ватикану в оволодінні Києвом).