ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
МАКСИМІЗУЮЧИ КОРИСТЬ: ПРОПОВІДУВАННЯ СУСПІЛЬНОГО БЛАГА
Стенфордський в’язничний експеримент змінив моє життя з багатьох оглядів, але одна з найнесподіваніших змін була наслідком виступу у підкомісії Палати представників США. Раптом я змінив роль — від ученого-дослідника до захисника суспільних змін. На цих слуханнях в’язничної реформи у жовтні 1971 року підкомісія зажадала не лише аналізу, а й також рекомендацій до реформи. У моїй заяві у Звіті Конгресу я відкрито підтримав втручання Конгресу в структуру в’язниць задля покращення умов для в’язнів і працівників виправної системи[225].
Моя адвокація цього питання за великим рахунком зосередилася на підвищенні усвідомлення необхідності закінчити такий «соціальний експеримент», як в’язниця, бо, як показує рівень рецидивізму, він не є вдалим. Ми повинні знайти причини невдачі, провести глибший аналіз системи і запропонувати альтернативу позбавленню волі. Також ми повинні розбити спротив осмисленій реформі в’язниць. Моє друге свідчення перед підкомісією Конгресу (у вересні 1973 року), зосереджене на позбавленні волі неповнолітніх, просунуло мене далі на шляху суспільної адвокації. Я окреслив дев’ятнадцять окремих рекомендацій для поліпшення ставлення до засуджених неповнолітніх[226]. Я з радістю дізнався, що було затверджено декілька федеральних законів — частково під впливом мого свідчення. Сенатор Бірч Бай, який був на чолі цього розслідування, допоміг внести в закон правило про заборону поселення неповнолітніх під час попереднього затримання разом з дорослими з метою запобігання насильству. Стенфордський в’язничний експеримент, власне, був про насильство щодо неповнолітніх протягом досудового позбавлення волі. (Звісно, ми наплутали з проведенням слухань з умовно-дострокового звільнення, які в реальному житті мають місце лише після суду і виголошення вироку.)
Я зрозумів сильний юридичний вплив Стенфордського в’язничного експерименту під час участі у федеральному судовому процесі Спейн та ін. проти Прокуньєр та ін. (1973). В’язнів «Шістки з Сен-Квентіна» утримували в ізольованих одиночних камерах упродовж понад трьох років за підозрою участі у вбивстві охоронців і в’язнів-інформаторів під час спроби втечі Джорджа Джексона 21 серпня 1971 року. Як свідок-експерт я оглянув приміщення центру утримання максимального рівня безпеки Сен-Квентіна та декілька разів брав інтерв’ю в шести в’язнів. Підготовлена мною доповідь і дводенні свідчення в суді завершилися заявою, що всі ці в’язничні умови насильного, тривалого і невизначеного утримання в негуманних умовах становлять «жорстоке та надзвичайне покарання» і, відповідно, мають бути змінені. Суд дійшов такого самого рішення. До того ж я був консультантом-психологом для команди адвокатів позивачів.
Цю та іншу діяльність, до якої я долучався після Стенфордського в’язничного експерименту, супроводжувало відчуття етичної місії. Щоб збалансувати рівняння релятивістської етики, я відчував необхідність компенсувати біль, завданий учасникам Стенфордського в’язничного експерименту, максимізацією переваг дослідження для науки та суспільства. Мої ранні спроби підсумовано у книжковому розділі, написаному в 1983 році: «Перетворення експериментального дослідження на просування соціальних змін»[227].
СИЛА МЕДІА ТА ВІЗУАЛЬНИХ ОБРАЗІВ
Стенфордський в’язничний експеримент був потужним візуальним досвідом, тож ми використовували отримані зображення, щоб розповісти про ситуативну владу. Спочатку я з допомогою Ґреґорі Уайта створив презентацію з вісімдесяти зображень, які синхронізував із записаною на аудіо розповіддю. Це було 1972 року. Ця презентація розповсюджувалася в основному серед викладачів університетів як доповнення до лекцій. Поява відео дала нам можливість перенести ці зображення, разом з архівними і новими даними, інтерв’ю та моєю записаною на відео начиткою, у нову презентацію експерименту. Проект створила команда стенфордських студентів на чолі з Кеном Мусеном, режисером фільму «Тиха лють: Стенфордський в'язничний експеримент» (1985). Недавно, у 2004 році, з допомогою Скотта Плоу він був оцифрований у DVD-форматі. Ця п’ятдесятихвилинна презентація забезпечує найкращу якість подачі та доступність для всього світу. Її численні драматичні фото й відеозаписи зробили можливим подальше поширення досвіду Стенфордського в’язничного експерименту через включення у сегмент Програми 19 «Розкриваючи психологію: Сила ситуації» — серії випусків на національному телебаченні, які я допомагав розробляти. Також я вніс зображення зі Стенфордського в’язничного експерименту у свої оглядові підручники з психології: «Психологія та життя» і «Психологія: основні поняття». Ці зображення також були внесені у мої лекції з психології зла для студентів спеціалізованих і загальних аудиторій.
225
P. G. Zimbardo, «The Power and Pathology of Imprisonment», Congressional Record, serial no. 15. October 25,1971, Hearings Before Subcommittee No. 3 of the Committee on the Judiciary, House of Representatives, Ninety-Second Congress, First Session on Corrections, Part n, Prisons, Prison Reform and Prisoner's Rights: California (Washington, DC: U.S. Government Printing Office, 1971).
226
P. G. Zimbardo, «The Detention and Jailing of Juveniles» (Hearings Before U.S. Senate Committee on the Judiciary Subcommittee to Investigate Juvenile Delinquency, September 10,11, and 17,1973) (Washington, DC: U.S. Government Printing Office, 1974).—C. 141-161.
227
P. G. Zimbardo, «Transforming Experimental Research into Advocacy for Social Change», y: Applications of Social Psychology, eds. M. Deutsch, H. A. Hornstein. Hillsdale, NJ: Erlbaum, 1983.