ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Карло Прескотт, наш в’язничний консультант, був звільнений з в’язниці штату Сен-Квентін за шість місяців до залучення у Стенфордський в’язничний експеримент. Упродовж сімнадцяти років він був ув’язненим у декількох каліфорнійських в’язницях та у в’язниці для неповнолітніх. Зміни у професійному статусі, підвищення самооцінки, які супроводжували його викладання разом зі мною у Стенфорді курсу з психології ув’язнення, а також його внесок у Стенфордський в’язничний експеримент мали просто рятівні наслідки. Він отримав хорошу роботу радіоведучого на шоу «Куток Карло» на станції KGO у Сан-Франциско: він закликав слухачів бути суспільно свідомими, ділився з ними своїм глибоким розумінням расизму та фашистських тенденцій у США. Він також вів декілька університетських курсів, відкритих лекцій, займався волонтерством, давав свідчення в Конгресі разом зі мною та й загалом був зразковим громадянином усі ці роки.
Крейї Гейні продовжив навчання у правничій школі Стенфордського університету й отримав ступені доктора права та доктора філософії. Тепер він професор Каліфорнійського університету Санта-Крус, де читає відомі курси з права і психології, а також з психології інституцій. Крейґ став одним із провідних консультантів країни з в’язничних умов і одним із тих рятівних експертів із психології, які працювали з адвокатами над колективними позовами у США. Він ґрунтовно й глибоко писав про різні аспекти злочину, покарання, смертної кари, виправної системи. Ми співпрацювали над низкою професійних статей, книжок і спеціалізованих професійних журналів[213]. Слова Крейґа про вплив, який мав на нього Стенфордський в’язничний експеримент, переконливо свідчать про цінність експерименту: Стенфордський в’язничний експеримент змінив мене і мою кар’єру. Я щойно закінчив другий рік магістратури з психології у Стенфорді, коли Філ Зімбардо, Курт Бенкс та я почали планувати це дослідження. Мої інтереси у прикладному застосуванні соціальної психології до питань злочину і кари лишень почали викристалізовуватися, з благословіння й за підтримки Філа Зімбардо... Невдовзі після закінчення роботи над Стенфордським в’язничним експериментом я почав вивчати реальні в’язниці і зрештою зосередився також на соціальній передісторії, яка сформувала життя ув’язнених там людей. Проте я ніколи не втрачав бачення перспективи інституцій, яке здобув завдяки спостереженням та оцінці результатів шести днів цієї імітації в’язниці[214].
Кристина Маслач, просто героїня Стенфордського в’язничного експери менту, тепер професорка психології в Університеті Берклі (Каліфорнія), ві це-ректорка бакалаврських програм, декан напрямів гуманітарних, при родничих і точних наук. Фонд Карнеґі нагородив її відзнакою Заслуженої професорки року. Її короткий, але вирішальний досвід у Стенфордському в’язничному експерименті мав також позитивний вплив на її кар’єрні рі шення, як вона зазначила у такій ретроспективній замітці[215]:
Для мене важливим спадком в’язничного експерименту стало те, чого я навчилася на власному досвіді, і те, як він допоміг мені окреслити подальші професійні зацікавлення психологією.
Що я усвідомила безпосередньо, то це психологія дегуманізації: як по суті хороші люди можуть почати сприймати інших і поводитися з ними настільки жахливо; як легко вдається людині поводитися погано з тими, хто розраховує на її допомогу чи добру волю, сприймати їх меншовартісними, тваринами, нижчими, не вартими поваги чи рівності.
Цей досвід Стенфордського в’язничного експерименту привів мене до новаторського дослідження професійного вигорання — психологічних ризиків емоційно виснажливої праці з людьми, які можуть спонукати від початку відданих і турботливих працівників до дегуманізації та принижень тих, кому вони мали би служити. Моє дослідження спробувало пролити світло на причини і наслідки вигорань у різних професійних ситуаціях, а також було спробою застосувати ці здобутки на практичному рівні. Я також закликаю до аналізу та змін ситуативних чинників вигорання на противагу фокусові на індивідуальних схильностях працівників. Тому моя особиста історія Стенфордського в’язничного експерименту — не лише роль, яку я зіграла у передчасному припиненні дослідження, а й поштовх до нової дослідницької програми, натхненної моїм особистим досвідом у цьому унікальному дослідженні[216].
213
С. Haney, «Psychology and Legal Change: The Impact of a Decade», Law and Human Behavior 17(1993): 371-398; C. Haney, «Infamous Punishment: The Psychological Effects of Isolation», National Prison Project Journal 8 (1993): 3-21; C. Haney, «The Social Context of Capital Murder: Social Histories and the Logic of Capital Mitigation», Santa Clara Law Review 35(1995): 547-609; C. Haney, Reforming Punishment: Psychological Limits to the Pain of Imprisonment (Washington, DC: American Psychological Association, 2006); C. Haney, P. G. Zimbardo, «The Past and Future of U.S. Prison Policy: Twenty-five Years After the Stanford Prison Experiment», American Psychologist 53 (1998): 709-727.
214
P. G. Zimbardo, C. Maslach, C. Haney, «Reflections on the Stanford Prison Experiment: Genesis, Transformations, Consequences», y: Obedience to Authority: Current Perspectives on the Milgram Paradigm, ed. T. Blass. Mahwah, NJ: Erlbaum, 1999. Цитати зі c. 221, 225.
215
Там само, c. 220.
216
C. Maslach, «Burned-out», Human Behavior, вересень 1976 p., c. 16-22; C. Maslach, Burnout: The Cost of Caring. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall, 1982; C. Maslach, S. E. Jackson, M. P. Leiter, The Maslach Burnout Inventory, (3rd ed.). Palo Alto, CA: Consulting Psychologists Press, 1996; C. Maslach, M. P. Leiter, The Truth About Burnout. San Francisco: Jossey-Bass, 1997.