Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
— Ну, гаразд, — не став сперечатися Шимас, який уже чув схожі міркування від Айліш вер Нів. — Не будемо згадувати минуле; що сталося, того не зміниш. Поговорімо краще про майбутнє. З чим ти цього разу прийшов?
— З пропозицією до вас обох. Ви можете прийняти її, можете відмовитись, я не наполягатиму.
— І що ж за пропозиція? — запитала Ріана.
— Вирушити на Ініс на н-Драйґ. Як мені відомо, ти ще змалку мріяла там побувати. Тепер маєш нагоду задовольнити свою допитливість і зробити одну надзвичайно важливу справу.
— Яку?
— Це ви мусите самі з’ясувати. Я й так балансую на межі дозволеного. Більшість моїх братів вважають мій задум грубим втручанням у земні справи, тому в мене зв’язані руки. Я можу лише запропонувати вам подорож на Драконячий острів. А там, гарненько пошукавши, ви знайдете підказки, що робити далі.
— Тільки без мене, — твердо мовив Шимас. — Я не збираюся пхатись у таку далечінь з невідомою метою. І взагалі, якби це було так важливо, ти звернувся б до нас раніше, коли ми були в Еврасі, а не тепер, за чотириста миль від найближчого узбережжя.
— Тоді не було сенсу заводити цю розмову. Ще вчора я й гадки не мав звертатися до тебе.
— А сьогодні чому передумав?
— Ти сам напросився. Попри свій намір спокійно і без пригод дістатися до Кованхара, поліз у кубло чорних чаклунів. Ріані довелося рятувати тебе, і при цьому вона захопила в полон Колвина аб Девлаха. А для успіху майбутньої місії потрібні троє — відьма, чаклун або чаклунка, не пов’язані з Ан Нувіном, і впокорений чорний, якому відкрито шлях у Тиндаяр.
— Навіщо?
— Бо без нього вам не варто туди їхати. Відколи помер Останній Дракон, відьми та чаклуни неодноразово досліджували Ініс на н-Драйґ, проте нічого не знаходили. І ви не знайдете, якщо не візьмете з собою Колвина. Саме тому я й чекав, коли якась відьма схопить чорного, що має доступ до Тиндаяру. Гадав, це трапиться в Кованхарі, аж ні — першою стала Ріана. А ти виявився безпосередньо причетним до цих подій. У такому збігові я вбачаю знамення долі.
— Йому начхати на долю, — озвалася Ріана, кинувши на Шимаса зневажливий погляд. — Єдине, про що він мріє, це повернутися в Кованхар до своїх студентів… чи то пак, до студенток. А я радо виконаю твоє доручення, світлоносцю. Ти не пошкодуєш, що обрав мене, а не зачекав, поки я передам полоненого досвідченішим сестрам.
— Це ж не вони його впіймали, а ти, і ця місія по праву твоя. Та якщо Шимас стоятиме на своєму і не захоче вирушити з тобою, ти спершу мусиш знайти іншого супутника-чаклуна.
— Це не проблема. Я не повертатимусь до Евраха, а поїду у Вантайн. — Вона знову зиркнула на Шимаса. — Там мешкає Айвен вер Мейглан, яка навчалася в Абервенській школі, коли я була підлітком. Ми з нею товаришували, і я певна, що вона погодиться супроводжувати мене.
— От і добре, — задоволено кивнув диннеші. — Бажаю тобі успіху в пошуках.
— Ти вже йдеш? — засмутилася Ріана.
— Так, мені час повертатись у Ґвифін. Про Ініс на н-Драйґ я сказав усе, що міг.
— А про інше? Про те, як улаштовано світ.
Дитяче обличчя диннеші осяяла лукава і водночас поблажлива усмішка.
— Тобі справді це цікаво? Чи просто хочеш похвалитися перед сестрами новими знаннями, досі нікому не відомими?
Ріана збентежено опустила очі, її щоки запаленіли. А диннеші, миттю прибравши серйозного вигляду, вів далі:
— На жаль, мушу розчарувати тебе. Ми вже давно поділилися з вами тими знаннями, які вважали за потрібне передати людям. А решту здобувайте самі. От Шимасові я мав що сказати, бо деяку інформацію відьми таки приховали від чаклунів… ну, і ще є один факт, який усі відьми, що спілкувалися з нами, вирішили приховати й від власних сестер. Крім цього факту, все інше ти знаєш. А про дещо нове довідаєшся, коли виконаєш свою місію. Я певен, що це знання справить велике враження на твоїх сестер і зробить тебе знаменитою. Щасти тобі, Ріано вер Шонаґ. І тобі, Шимасе аб Нейване, якщо зміниш своє рішення.
З цими словами диннеші розчинився у м’якому сяйві, яке за кілька секунд згасло. Ріана повернулася до Шимаса:
— І що то за факт, який від нас приховали?
— Це стосується Ґвифіну. Він не один-єдиний, як Кейґант. У кожного світу є свій, окремий Ґвифін, і диннеші, що мешкають там, можуть лише вірити в існування Творця. Або ж не вірити.
— Зрозуміло. Сестра Івін так і думала… Отже, професоре, — тон відьми став діловим, — ви не їдете зі мною?
Він зітхнув:
— Та ні, все-таки їду.