Чоловіки, що ненавидять жінок

— Вірно. Я записував те, що здавалося істотним, питання, які я хотів задати Хенрікові Ванґеру, і таке інше. Ти напевно помітила, що робилося це досить безсистемно. Аж до теперішнього часу я, по суті, просто рухався в потемках навмання, намагаючись написати якусь історію — розділ для біографії Хенріка Ванґера.

— А зараз?

— Раніше вся увага пошуковців була зосереджена на острові та подіях, що відбувалися там. Тепер же я переконаний, що історія почалася в Хедестаді, кількома годинами раніше. Це дозволяє поглянути на всю справу зовсім під іншим кутом.

Лісбет хитнула головою і трохи поміркувала.

— Це ти здорово додумався щодо тих знімків, — сказала вона.

Мікаель здивовано звів брови. Лісбет Саландер справляла враження людини, від якої не дуже вже дочекаєшся похвали, і Мікаель відчув себе потішеним. З другого боку, для журналіста він справді досяг у цій справі небувалих успіхів.

— Тепер твоя черга додавати деталі, — вела вона далі. — Чим кінчилась історія з тим знімком, за яким ти полював у Нуршьо?

— Ти хочеш сказати, що не подивилася знімки в моєму комп’ютері?

— Я не встигла. Мені більше хотілося прочитати, як ти міркував і до яких прийшов висновків.

Мікаель зітхнув, запустив ноутбук і відкрив папку з фотографіями.

— Цікава справа. Відносно конкретної мети пошуків відвідини Нуршьо виявились успішними, але результат мене геть розчарував. Іншими словами, ту фотографію я знайшов, але пуття від неї мало. Та жінка, Мілдред Берґґрен, акуратно вклеювала в альбом і зберігала всі до єдиної відпускні фотографії. Серед них була і ця, знята на дешевій кольоровій плівці. За тридцять сім років фотографія добряче вицвіла і місцями дуже пожовтіла, але у Мілдред в коробці з-під туфель збереглися негативи. Вона віддала мені їх, щоб я відсканував усі негативи з Хедестада. Ось те, що побачила Харієт.

Він клікнув на фотографію з номером документа (Harriet/bd-19.esp).

Лісбет зрозуміла його розчарування. Вона побачила зняту широким об’єктивом трохи нечітку фотографію, на якій були зображені клоуни на дитячому святі. На задньому плані було видно ріг магазину чоловічого модного одягу Сундстрьома. На хіднику, теж на віддалі, стояло з десяток людей, у просвіті між клоунами і капотом наступної вантажівки.

— Я вважаю, що вона дивилася ось на цю людину. По-перше, тому, що намагався з’ясувати, на що вона дивиться, за допомогою тріангуляції, керуючись кутом повороту її обличчя — я точно замалював це перехрестя, — а по-друге, тому, що тільки цей чоловік, схоже, дивиться просто в об’єктив, тобто на Харієт.

Лісбет побачила нечітку фігуру людини, що стояла трохи позаду глядачів, біля самого рогу поперечної вулиці. Одягнена вона була в темну стьобану куртку з червоними вставками на плечах і темні штани, можливо, джинси. Мікаель збільшив фотографію так, що верхня частина фігури заповнила весь екран. Зображення відразу розпливлося ще більше.