Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
— Я не думав, що Бірґер має вплив на редакцію — адже він як-не-як муніципальний радник і політик.
— Формально він ніякого впливу не має. Але головним редактором газети є Гуннар Карлман, син Інґрід Ванґер, — це гілка Юхана Ванґера. Бірґера з Гуннаром пов’язує багатолітня дружба.
— Тоді зрозуміло.
— Турссона негайно звільнять.
— Скільки йому років?
— Чесно кажучи, не знаю. Я з ним ніколи не зустрічався.
— Не звільняйте його. Він мені телефонував, і, судячи з голосу, це молодий і недосвідчений репортер.
— Такі речі просто не можна залишати без наслідків.
— Якщо хочете знати мою думку, то ситуація, коли головний редактор газети, що належить сім’ї Ванґер, нападає на журнал, співвласником і членом правління якого є Хенрік Ванґер, видається дещо абсурдною. Виходить, що головний редактор Карлман нападає на вас із Хенріком.
Мартін Ванґер подумав над словами Мікаеля, але повільно похитав головою:
— Я розумію, що ви хочете сказати. Проте я мушу покладати відповідальність на справжнього винуватця. Карлман — співвласник концерну і веде проти мене вічну війну, але цей випадок значно більше схожий на помсту Бірґера за те, що ви його поставили на місце в коридорі лікарні. Ви йому як більмо на оці.
— Я знаю. Тому й думаю, що Турссон особливо не винен. Молоденькому тимчасовому співробітнику надзвичайно важко сказати «ні», коли головний редактор наказує йому писати певним чином.
— Я можу зажадати, щоб вам завтра склали офіційні вибачення на першій сторінці.
— Не варто. Це призведе до затяжної боротьби, яка тільки ще більше ускладнить ситуацію.
— Отже, ви вважаєте, що мені не слід що-небудь робити?
— Це безглуздо. Карлман чинитиме опір, і вас можуть зобразити негідником, який, будучи власником газети, намагається незаконно впливати на свободу слова і формування громадської думки.
— Пробачте, Мікаелю, але я з вами не згоден. Адже в мене теж є право формувати думку. Я вважаю, що від цієї статті відгонить, і маю намір відкрито заявити про свою позицію. Я ж бо як-не-як заміщаю Хенріка в правлінні «Міленіуму»
і в цій ролі не можу допустити, щоб подібні нападки на наш журнал залишалися без відповіді.
— Добре.
— Я зажадаю публікації моїх коментарів і виставлю Карлмана ідіотом. Хай нарікає на себе.
— Що ж, ви маєте право чинити згідно з власними переконаннями.
— Для мене також важливо переконати вас у тому, що я не маю ніякого відношення до цієї ганебної вихватки.
— Я вам вірю, — сказав Мікаель.
— Крім того, я не хочу зараз торкатися цієї теми, але стаття лише підкреслює актуальність того, що ми вже мимохідь обговорювали. Вам необхідно повернутися до редакції «Міленіуму», щоб ми могли виступати єдиним фронтом. Поки вас там немає, вся ця говорильня триватиме. Я вірю в «Міленіум» і переконаний, що разом ми спроможні виграти цю битву.
— Мені зрозуміла ваша позиція, але тепер уже моя черга не погодитися з вами. Я не можу розірвати контракт із Хенріком і справді зовсім не хочу цього робити. Бачте, я дійсно прив’язався до Хенріка. А ця історія з Харієт…
— Невже?
— Я розумію, що для вас це важко і що Хенрік морочиться з цією історією вже багато років…
— Між нами кажучи, я дуже люблю Хенріка, і він мій наставник, але щодо Харієт він одержимий настільки, що виходить за рамки здорового глузду.
— Починаючи цю роботу, я ставився до неї як до марнування часу. Але річ у тім, що всупереч сподіванням ми виявили нові обставини. Я думаю, що ми на порозі прориву і, можливо, зуміємо-таки дати відповідь на питання про те, що з нею трапилося.
— Ви ж не хочете розповідати, що ви знайшли?
— Згідно з контрактом, я не маю права з ким-небудь обговорювати це без особистої згоди Хенріка.
Мартін Ванґер сперся підборіддям на руку, і Мікаель бачив у його очах сумнів. Зрештою Мартін прийняв рішення:
— Гаразд, у такому разі найкращий вихід — це якнайшвидше розібратися із загадкою Харієт. Тоді домовмося так: я надаватиму вам усіляку підтримку, щоб ви за найкоротший час змогли задовільним чином закінчити свою роботу і потім повернутись до «Міленіуму».
— Чудово. Мені б не хотілося воювати ще й з вами.
— Воювати зі мною вам не доведеться. Я вас цілком і сповна підтримуватиму. Якщо у вас виникнуть проблеми, можете на мене розраховувати. Я гарненько притисну Бірґера, щоб він не робив ніяких перешкод. Спробую також поговорити з Сесілією і заспокоїти її.
— Дякую. Мені необхідно поставити їй питання, а вона вже місяць відкидає мої спроби з нею поговорити.