Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
Мікаель хитнув головою і покосився на свою напарницю. Лісбет Саландер, з її тендітною статурою, чорною майкою, татуюваннями і кільцями на обличчі, виглядала в гостьовому будиночку Хедебю щонайменше дивно. Коли за вечерею він пробував зав’язати бесіду на загальні теми, вона відповідала коротко і майже не підтримувала розмову. Але про робочі справи вона говорила як бувалий професіонал. Її квартира в Стокгольмі виглядала немов після бомбардування, проте Мікаель прийшов до висновку, що з мізками у Лісбет Саландер, безумовно, усе гаразд. Дивно!
— Важко побачити зв’язок між повією з Уддевалли, — почав він, — убитою за контейнером у промзоні, і дружиною пастора з Роннебю, яку задушили і намагалися спалити. Якщо, звичайно, не мати ключа, що його дала нам Харієт.
— А звідси виникає наступне питання, — зауважила Лісбет.
— Як, чорт візьми, Харієт виявилася в це втягнутою? Шістнадцятилітня дівчина, що жила в досить благополучному середовищі, далеко від подібних речей.
— Є тільки одна відповідь, — мовила вона.
Мікаель знову хитнув головою:
— Повинна бути якась прив’язка до сім’ї Ванґер.
До одинадцятої години вечора вони встигли так детально розібратися в серії вбивств, обговорити зв’язок між ними й різні окремі деталі, що думки в голові у Мікаеля почали плутатись. Він потер очі, потягнувся і запитав, чи не хоче вона піти прогулятися. З виду Лісбет Саландер було ясно, що вона вважає подібні променади марнуванням часу, але після недовгого роздумування вона погодилася. Позаяк увечері було багато комарів, Мікаель запропонував їй надіти брюки.
Вони пройшли під мостом, повз човнову гавань і попрямували в бік мису Мартіна Ванґера. Мікаель показував дорогою будинки, розповідаючи, хто в них живе. Дійшовши до будинку Сесілії Ванґер, він заговорив якось плутано, і Лісбет покосилась на нього.
Проминувши шикарну яхту Мартіна Ванґера, вони вийшли на мис, всілися на камінь і викурили одну сигарету на двох.
— У всіх цих жінок є ще дещо спільне, — раптом сказав Мікаель. — Можливо, ти вже про це подумала.
— Що саме?
— Імена.
Лісбет Саландер задумалася, потім замотала головою.
— Всі імена — біблійні, — підказав Мікаель.
— Це не так, — швидко відповіла Лісбет. — Ліви і Лени в Біблії нема.
Мікаель похитав головою:
— Насправді вони там є. Лів означає «жити», і саме це значення має біблійне ім’я Єва. А тепер-но напружся, Салі: скороченням від чого у нас є ім’я Лена?
Лісбет Саландер примружилася від злості і вилаялася про себе. Мікаель міркував швидше за неї, а цього вона не любила.
— Магдалена, — сказала вона.
— Блудниця, перша жінка, Діва Марія… у цьому зібранні вся біблійна компанія. Від цих диких загадок може, мабуть, обараніти і психолог. Взагалі-то, кажучи про імена, я зараз подумав про інше.
Лісбет терпляче чекала.
— Це ще і традиційні єврейські імена. У сім’ї Ванґер антисеміти, нацисти і змовники-теоретики наявні в кількості, що значно перевищує норму. Харальд Ванґер, який живе тут і якому зараз за дев’яносто, був у шістдесятих роках у розквіті сил. Єдиний раз, коли я його бачив, він прошипів, що його власна дочка шльондра. У нього, безперечно, є проблеми з жінками.
Повернувшись додому, вони зробили бутерброди, щоб перекусити на ніч, і підігріли каву. Мікаель покосився на п’ятсот сторінок, приготованих для нього улюбленою співробітницею Драґана Арманського.
— Ти зробила неймовірно велику роботу за рекордний час, — сказав він. — Дякую. І дякую за те, що ти так люб’язно погодилася приїхати сюди, щоб відзвітувати.
— Що буде далі? — спитала Лісбет.
— Завтра я поговорю з Дірком Фруде, і ми з тобою розплатимося.
— Я мала на увазі не це.
Мікаель подивився на неї.
— Ну… розшукову роботу, для якої я тебе наймав, виконано, — обережно сказав він.
— Я ще не закінчила.
Мікаель відкинувся на спинку кухонного дивана і подивився в очі Лісбет. Прочитати що-небудь в її погляді було неможливо. Півроку він пропрацював над зникненням Харієт наодинці, і цілком несподівано з’явилася інша людина — досвідчений пошуковець, — що добре розбирається в ситуації. Він прийняв рішення, піддавшись пориванню.