Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3

Швед потягнувся за своїм саквояжем, а звідти дістав і подав Флемінгу невеликий пакуночок, запечатаний червоним сургучем із відтиском банківської печатки.

— То вам на перший випадок.

— Невже фунтами? — просяяв Флемінг, без тіні зніяковіння похапцем ховаючи пакуночок у нагрудну кишеню.

— Так, — кивнув Марко. — Я подумав, що англійським джентльменам не пасує носитися з торбою мексиканських срібних доларів, а тим більше китайських лянів. Та ще й у такий непевний час. Гадаю, у тих місцях, де ми буватимемо, фунти стерлінгів підуть за милу душу.

— Та ви просто граф Монте-Крісто! — захоплено вигукнув Флемінг. — Оце я розумію, контора дбає… А я — наче і при конторі, але почуваюся злидарем.

— Користуйтеся на здоров’я.

— Чудово! Дуже вчасно, мій друже, — із щасливим виразом обличчя заявив Ян. — Бо завтра ввечері матимемо справу. В картярському клубі леді Чеддерс, — змовницьки продовжив він і зарухав вгору-вниз своїми виразними густими бровами, — буде велика гра. Зберуться місцеві тузи. Я туди запрошений. Ні-ні… — завбачливо промовив він. — У карти я більше не граю. Поміж нами, леді Чеддерс має до мене слабкість, бо я умію бути милим на тлі всіх цих закомплексованих, одягнутих у цивільне військових бонз. І… — додав Флемінг багатозначно, — не замислюючись, спускаю усю готівку на її чортове шампанське, чортові солодощі і чортових дівуль, а разом із тим марнотратством тримаю вуха напоготові… Друже мій, коли усі ті військові тузи навколо захмелілі, — до біса багато корисного можна почути! Тільки встигай запам’ятовувати! Я відрекомендую вас леді Чеддерс, як того і вимагає ваша легенда — надією британської журналістики. Отож, тепер ви — Алекс Мак-Міллан. Вимова у вас чудова, навряд чи Сибілла щось запідозрить. А далі вже ваша справа. Тільки прошу! — Флемінг благально подивився на Марка. — Затягніть, мій друже, цю гру ще на кілька місяців, зробіть так, щоб я якнайдовше не повертався до Лондона, в обійми моєї милої матусі!