Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Марко подивився на Яна, що на мить зник за хмарою шляхетного сигарного диму; пригубив каву, усміхнувся, примруживши очі.
— Не хочу, аби здавалося, наче я вас повчаю, та все ж таки скажу одну заїжджену фразу про те, що коли я був у вашому віці…
Флемінг змовчав, але наморщив чоло і носа.
— А це, — продовжував Швед, не звертаючи жодної уваги на німий протест Яна, — приблизно понад десять років тому, мені теж усі більш-менш вродливі жінки видавалися неймовірними. Такими, що аж серце завмирало. Потім попустило і я навчився бачити різницю.
— Різницю між вродливими і розумними? — поцікавився той.
— Гм-м-м… Десь так, — кивнув Марко. — Особливо між розумними і не дуже. Повірте, ніщо так по-справжньому не приваблює у жінці, як розум. І якщо він у жінки є, вона стає надзвичайно привабливою.
— Знаєте, — Флемінг похитав головою, — у вашому твердженні є сенс. Сибілла Чеддерс не тільки дивовижно вродлива, але й дивовижно розумна. Але ж, друже мій… повертаючись до теми жінок, ми з вами просто маємо різні погляди на життя. Я із жінками зустрічаюся суто для сексу, а не для гри у шахи, розв’язання якихось математичних задач чи, не доведи Боже, для подальшого одруження… От скажіть, навіщо мені їхній розум у ліжку? До того ж… — хитро посміхнувся Флемінг. — Ви у нас за легендою хто? Мій колега, журналіст британського часопису «Обзервер»… Бр-р-р! — струсонув Ян плечима. — Британського! — додав, багатозначно піднявши угору пальця. — Для усіх ви — англієць, якому випав щасливий квиток вирватися із кігтів лондонської буденності. Вам до чортиків набридла похмура, консервативна мораль, котру напоказ, себто лицемірно сповідують наші співвітчизники. Ви приїхали сюди не тільки для того, аби освіжити свою журналістську кар’єру, але й аби трохи… е-е-е… Дозволити собі «пуститися берега». І вам має бути до дули усе те порядне пустозолоття! Друже, ви мусите перед Сибіллою демонструвати повну розслабленість. Ви ж у Харбіні, місті гріха, спокус і насолоди! У всякому разі вдавайте, що вас цікавлять не розумні жінки, а те, що у них під сукнею…
Швед тим часом узявся і собі прикурювати сигару. Раптом відчув себе так, наче став Євгеном Остапенком, з яким не раз колись провадили подібні бесіди, і той завжди й у всьому брався його повчати. То він, певно, старіє?
Навколо них із Флемінгом панувало цілковите умиротворення, порушуване хіба офіціантами, що снували навколо зі своїми тацями у руках. Тужлива мелодія теплим м’яким сріблом огортала свідомість, відчувалася майже на дотик. Вона повільно спадала згори разом зі знайомим до болю ароматом неролі звідкілясь з-під червоних ліхтариків, що світилися зсередини рівним м’яким світлом. Їх стінки з розписаного вигадливими ієрогліфічними завитками провощеного паперу, мабуть, були напахчені цією ефірною олією.
Такий аромат мала шкіра Елізабет: ніжний, тонкий, чуттєвий аромат із легкою гірчинкою. Аромат неролі. Марко за звичкою потер лоба, проганяючи ці зайві тепер думки.
Ніжний жіночий голос вторив флюїдам пахощів. Розливався над головою у повітрі незнайомими, незрозумілими звуками та словами. Швед підняв погляд і нарешті побачив: музиканти і співачка мали свою нішу на другому поверсі ресторації. Ось чому звук лунав так рівномірно.
Сигарний дим і музика…
Це знову нагадало йому про старі стамбульські часи і побратима Євгена Остапенка. Давно не мав від нього жодної звістки… Чув, наче в Одесі, де він мав завдання, його було викрито. Більше нічого певного — просто зник безвісти на окупованій совєтами території…
— Так… жінки… — вирвав його із невеселих роздумів Ян Флемінг. — То ви ще не бачили леді Чеддерс! Вона направду неймовірна. Кажуть, наполовину англійка, наполовину японка!
Швед підняв брову.
— Навіть так?
— Так… Одягається, наче гейша… — захоплено продовжував Флемінг.
— Носить кімоно і прикрашає волосся цвітом сакури? — з іронією у голосі поцікавився Марко.
— Ба більше — навіть вибілює обличчя. Та повірте, навіть такий як ви, «сер Ланселот Вірне Серце», залишитеся під враженням, — запевнив Флемінг. — Леді Сибілла Чеддерс…
— Леді… То вона бавиться у гейшу? — знову поцікавився Швед.
— Ну, як вам сказати… — Флемінг затягнувся сигарою. — Іноді я думаю, що вона настільки вжилася у відведену їй роль, що і справді більше почувається японською гейшею, ніж англійською леді.
Швед відбив кінчиками пальців на поверхні столу якийсь складний ритм.
— Жінки, що грають чужі ролі — невід’ємна частина нашої професії… Куди ж без них! — проказав швидше сам до себе. — Чим займається наша Мата Харі?