Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Тим, чим і належить займатися порядній Мата Харі, — розсміявся Ян. — Вона, Марку… тримає клуб для поважних джентльменів — наполовину картярський дім, наполовину бордель, хоча, власне, одне другому на заваді не стоїть. Щовечора у неї збирається найдобірніше товариство, французьке шампанське і саке ллються рікою… Там можна попахкати люлькою з гашишем, можна зняти розкішні мебльовані кімнати й усамітнитися з дівчиною… Можна просто замовити масаж. Словом, у домі Сибілли Чеддерс джентльмени втілюють свої потаємні бажання.
Марко гмикнув.
— Давайте по справі, Яне.
— Ну, якщо по справі… — Флемінг виглядав геть розчарованим. Його розповідь про ефектну пані, що оселилася у Харбіні і вдає із себе японську гейшу, мусила справити на Шведа геть інше враження! — Наскільки відомо, — продовжив він, — її під час своїх японських вояжів привіз до Харбіна лорд Вільям Семпілл — той самий, через якого ми з вами, Алексе, опинилися тут, але краще повернімося ще на мить до розмови про леді Чеддерс!
Марко тим часом замислено збив попіл зі своєї сигари, потицяв нею об дно керамічної попільнички. У горлі зосталися неприємні відчуття. І нащо йому здалася ця сигара?
— Знаєте, Яне… Щодо Семпілла… Особисто я завжди захоплювався бритами. Ваш гонор, державність, історія… Завжди вважав англійців розсудливими і послідовними. Що вже казати про британський уряд та спецслужби… Але у даній ситуації не можу знайти жодної логіки у тому, щоб спочатку допомагати японцям удосконалювати власну військову міць, а потім бідкатися, що вони її з допомогою англійських інструкторів занадто удосконалили…
Флемінг філософськи підняв погляд кудись угору.
— То усе наша політика замирення, чорт би її вхопив! — не дуже вибираючи слова, проказав він. — Як ви розумієте, мій друже, на початку двадцятих я був жовтодзьобим студентом Ітонського коледжу, — продовжив Ян. — Але навіть тоді я усвідомлював, що роль голубки миру з оливковою гілкою у дзьобі для моєї батьківщини — одна з тих невдячних ролей, які врешті-решт зіпсують усю п’єсу. Та на той час ми усі — і юні, і старші, і геть літні — тільки почали відходити після страшної війни і страшних втрат… Мій батько, герой із героїв, загинув на тій війні і я відчув на собі, що означає втратити рідну людину. А чого тільки варта була для нас, англійців, ота м’ясорубка на Соммі… Поховавши своїх загиблих, живі тільки й мріяли, що про вселенський мир… Тож не дивно, що Велика Британія прагнула того самого, що й решта Європи — миру!
І так, погоджуюсь із вами: місія Семпілла зробила усе, щоб сьогодні Японія стала для нас більш ніж серйозним військовим супротивником. Це нагадує зраду. Але ж офіційно Семпілл не діяв на власний розсуд! Такою була державна політика!
— Ото ж бо й воно… — кивнув Марко. — Дивна політика. Наче лебідь, рак і щука в одній упряжці. Дії уряду — це одне, дії контррозвідки — зовсім інше, королівський двір взагалі нікому непідзвітний… Схоже, мої ілюзії щодо злагодженої співпраці британського уряду і британських спецслужб — міф… Інакше якого дідька я тут сьогодні роблю? А щодо пані Чеддерс… Хто знає, яку роль у всьому цьому відіграла ця ваша англо-японська леді… й продовжує відігравати. Ви самі сказали — вона шпигувала для Семпілла. То хто, скажіть мені, Яне, є кінцевим бенефіціаром тієї інформації, яку він діставав?
— Маю надію, знайомство з леді Чеддерс, мій друже, допоможе вам виконати ваше завдання, а мені вдасться прислужитися вам, — скаламбурив Флемінг. — Може, мені за це навіть підвищать гонорар… — скрушно зітхнув він. — Бо, відверто кажучи, образливо потрапити на таке свято життя, як у Харбіні, і бути на мілині.
Марко здивовано підняв брови.
— Платять мені мало, — продовжував Флемінг. — Навіть часом на добру люльку з гашишем не вистачає. Що вже казати про плотські утіхи…
— Невже вам обіцяли, що шпигунський… перепрошую, журналістський хліб — то мед? — тихо, з іронією у голосі проказав Марко. — Та й за британськими законами, наскільки я пам’ятаю, ви ж наче усе ще неповнолітній… Вам же немає двадцяти п’яти? Як вас взяли у гру?
Флемінг скрушно зітхнув.
— Не крайте мені серце, друже! Ви не знаєте, чого мені коштувала ця оборудка з МІ-6, аби нарешті я міг спекатися задушливої опіки своєї матусі! Якби не містер Сеймур, ваш тесть, вона б і далі не відпускала мене ні на крок від своєї спідниці. У моєї матері якісь гіпертрофовані материнські почуття… Тьху! Але навіщо вам родинні проблеми Флемінгів! — махнув рукою Ян. — Краще повернімося до справи.
— Перед тим, як повернемося до справи, — проказав Марко, — я радий запропонувати вам дружню фінансову допомогу. Можете розраховувати на мене у разі необхідності. В розумних межах, звісно. А поки — ось… для початку. Ви — мій зв’язковий і партнер, я — ваш гаманець. Домовились?