Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Господи, чого він так репетує? Біль, здається, вщух, наче розчинився теплом по зболілому тілу, уже не б’є у вуха важкими акордами. Але хто це так свариться? Такий знайомий голос…
— Здається, він приходить до тями, містере Флемінг.
— Якого дідька ви мені це говорите? Робіть щось! Робіть, трясця вашій матері!
— Лізо…
— Що він сказав?
— Наче вимовив жіноче ім’я…
— Так, відійдіть, дайте…
— Ідіть до біса! Алексе! Ви мене чуєте? Відкрийте очі! Приходьте до тями!
Швед відчув, як затремтіли його повіки, і за мить світло різонуло по зіницях.
— Живий… Живий! Алексе, ви живий! Ну! Зволожте йому губи… зовсім трохи води!
Швед повільно відкрив очі, світло вже не різало зіниці, а каламутні силуети поступово набрали чітких обрисів.
— Слава Богу!
Марко важко ковтнув, облизав пересохлі губи — хтось торкнувся їх приємною прохолодною вологою. Швед обвів поглядом обличчя людей, що схилилися над ним.
— Що зі мною? Де я? — вимовив, докладаючи зусиль, бо кожен звук давався йому важко; захлинувся повітрям, закашлявся.
— Вітаю, мій друже! Із поверненням! — чийсь знайомий життєрадісний голос, що донедавна був різким і сердитим, пролунав тепер м’яко, підбадьорливо, привітно: — 3 поверненням, містере Мак-Міллан! Можна сказати, ви повернулися із того світу.
— Де Я?
— Алексе, не тривожтеся, із вами все в порядку! Ви у безпеці, на британському підводному човні. Ви серед друзів. Це я, Ян Флемінг. Упізнаєте?
Швед ледве сфокусував погляд на його обличчі.
— Так… Яне, впізнаю… Але мені дуже зле…
— Звісно, містер Файєнс вас у буквальному сенсі із того світу повернув! Він прооперував ваше плече, дістав кулю, влив вам кров! — радісно проказав Флемінг. — На щастя, тут є усе необхідне, це ж британський підводний човен! — звів він руки угору. — Тільки уявіть собі! Ми з вами наче в романі Жуля Верна «Двадцять тисяч льє під водою»! Ви і я!
— Йому не можна багато розмовляти, небезпека ще не минула… Пане Флемінг! Ідіть звідси, заради Бога! — майже благально проказав лікар Файєнс, вже немолодий чоловік у респектабельних окулярах із черепаховою оправою.
— Як я тут опинився? — простогнав Марко.
— О-о-о… То було феєрично! — поспіхом відповів Флемінг. — Алексе, через вас я був змушений пересваритися тут з усіма! — нервово розсміявся він. — Я посилав містера Файєнса до біса, а він мене… самі чули. Тож ви мені винні, друже! Мусите тепер одужати!
Шведових губ торкнулася слабка посмішка, що за мить перетворилася у стогін.
— А то оці ескулапи, поки ми маневрували між Сингапуром і Рангуном, списали вас, було, з рахунків… — продовжував Флемінг. — Дідько… Навіть не знаю, чого б мені хотілося більше — побачити підводний світ чи всю оту красу нагорі… То ж колиска людської цивілізації!
— Що? — прошепотів Марко.
— Ну, як — що? Рангун!
Лікар Файєнс, який мовчки спостерігав за цією емоційною сценою, лише похитав головою.
— Що… Що зі мною трапилося? — слабким голосом перепитав Марко.
— Вас поранили. Пам’ятаєте? — нарешті допетрав Флемінг, про що запитує Марко. — Ви стікали кров’ю, коли я знайшов вас у підвалі клубу леді Чеддерс…
— А Сибілла?
— Сибілла мертва, друже. Її застрелили. То просто неймовірно, що вам вдалося вижити. То були профі.
— А-а-а… — хотів засміятися Швед, але замість сміху із горла вирвався тільки стогін, що перейшов у кашель. — Якби то були профі… я 6 із вами уже не розмовляв.
— Здається, перед тим, як втратити свідомість, ви спромоглися застрелити одного і поранити двох… Там ще була мертва якась жінка… окрім Сибілли…
— Так… пригадую.
Швед знову похлинувся повітрям, закашлявся.
— Тепер пригадую… Леді Чеддерс застрелила Воскресенська, чекістка… — Марко стулив повіки. Важко вдихнув повітря і знову розплющив очі.
— Що ви сказали? — Флемінг збентежено подивився на Марка.
— Якщо леді Чеддерс мертва, то її застрелила Воскресенська, — важко вимовляючи слова, прошепотів Марко. — А документи… папка… Семпілл…
— Не хвилюйтеся, мій друже! — проказав Ян. — Папка у мене, вона була у вас за поясом…
— У вас… а-а-а… добре…
— А ще я прихопив із готелю віяло із кинджалом… Ну, те, яке ви для Елізабет… І книгу… «Мистецтво війни».
— Майте совість, пане Флемінг! — втрутився нарешті лікар Файєнс.
Увесь цей час, знаючи емоційність Яна Флемінга, він намагався стриматися, але професійний обов’язок і обурення поведінкою цього молодого нахаби взяли своє. — Та що ж це таке, містере Флемінг, дайте ж пораненому відпочити! Ви змушуєте його напружуватися і він втрачає такі необхідні для відновлення сили.