Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Та ідіть ви… — тільки відмахнувся Ян, уже не дбаючи про власну коректність. — Я маю впевнитися, що із містером Мак-Мілланом усе добре!
— Містере Флемінг, він потім усе вам розповість.
— Чорти би вас ухопили, коли потім? Ви що, не розумієте?..
— Яне… я розповім… пізніше. Сил немає, — простогнав Марко. — Куди я подінуся з підводного човна?..
— Ну, добре… — Флемінг розчаровано зітхнув. — Я зайду до вас увечері, відпочивайте!
Потиснув слабку Маркову руку і майже слухняно повернувся, попрямував до дверей. Та вже біля самих дверей знову обернувся і в два кроки опинився біля Шведового ліжка.
— І вас не цікавить, як усе було? Не запитаєте, як ви тут опинилися? — скоромовкою проказав він.
— Як? — ледве вимовив Швед.
— Ваш друг, Бендер, передчуваючи біду… саме він розповів мені, що ви могли піти до Сибілли після усього, що він вам розповів про неї — так він сказав. Вже за п’ятнадцять хвилин ми були біля клубу леді Чеддерс. Там стояв наш припаркований «Форд», тож я далі не вагався… А звук пострілів, що долинув із підвалу, переконав мене, що ви, мій друже, у халепі.
— А-а-а… У темряві я прийняв вас із Бендером за чекістів, Яне, — простогнав Марко. — А далі що?
— А далі ми із Бендером винесли вас, поклали в авто і гайда до Морланда, в британське посольство. Далі — усе Морланд! Саме він продезінфікував вашу рану і зробив перев’язку, вилаявши нас, що ми, бевзі, не спромоглися того зробити раніше. Іще сказав, що китайці знімуть бучу. Їм тепер тільки привід дай… Тож поки виглядає так, що усе можна звалити на Москву — нам треба звалювати із Харбіна. Нехай вважають, що у совєтів геть дах зірвало. Власне, побачивши мертву Сибіллу та папку із компроматом на Семпілла, я зрозумів, що нас у Харбіні нічого особливо вже і не тримає…
Ми попрощалися з Бендером і разом із Джейкобом Морландом дісталися британських військових ангарів. У Морланда, як виявилося, літак, що возить дипломатичну пошту, завжди напоготові… Іншої ради ми не мали. Тож літаком нас доправили до Сингапуру, на британську військову базу. Ну і переліт був, я вам скажу! А далі стараннями Морланда ми потрапили на субмарину, що якраз готувалася рушати до наших рідних берегів. Власне, тут ми зараз і знаходимось. Тут вам і надав повну кваліфіковану допомогу лікар Файєнс…
— Ні, ну це просто в голові не вкладається! — роздратовано проказав лікар Файєнс, почувши своє ім’я. — Ідіть уже… містере Флемінг! — промовив він із притиском. — Завтра зможете поспілкуватися, якщо містер Мак-Міллан почуватиметься задовільно!
Він аж зблід, намагаючись розмовляти стримано, проте був сповнений рішучості прогнати цього ненормального Флемінга силоміць, якщо той не відійде нарешті від ліжка пораненого. — Ідіть, Флемінгу, не змушуйте мене вдаватися до крайніх засобів!
— От вже! — почервонів той від гніву. — Та відчепіться ви від мене, пане лікарю! Іду… Іду! А ви за цей час не зведіть до могили мого друга, містера Мак-Міллана! А то інколи від вашого лікарського оптимізму мені стає моторошно!
— А пісня… мелодія? — вимовив Марко.
— Яка мелодія?
— Я чув… хтось грав. Мелодія… Такі чіткі ритми…
Лікар Файєнс знизав плечима.
— Тільки музики нам тут не вистачало! Ви були у безпам’ятстві, містере Мак-Міллан… Вам, напевно, здалося. Під дією морфію бувають галюцинації. І слухові у тому числі.
— То з Алексом усе буде гаразд? — із надією запитав Флемінг.
— Усе в руках Божих, юначе. Я не давав шансів містеру Мак-Міллану, бо їх майже не було. Від такого поранення не помирають, якщо надати відповідну допомогу одразу, але ж поки ви дісталися тією залізякою Сингапуру… Та, як бачите, Господь захотів інакше. Що ж, сподіватимемося на краще!
— Ви не лікар! — огризнувся Флемінг на прощання. — Ви реформаторський капелан!
Та уже сховавшись за дверима, раптом знову вигулькнув з-за них. Марко ледве сфокусувався на його постаті, а Ян підморгнув йому, дістав з-за пояса револьвер і хвацько покрутив ним у повітрі.
— І ще… Ваш «Веблі-Скотт», мій друже! Я зберіг його для вас! Поверну, коли одужаєте!
1929 рік, Харбін.
За кілька місяців до того
— Сибілла Чеддерс — вона неймовірна! — проказав Флемінг, прикурюючи сигару. — Дивовижна, незрівнянна жінка, — додав він, із насолодою втягуючи дим. — І, гадаю, у нової вашої іпостасі, британського журналіста Алекса Мак-Міллана, є усі шанси здобути прихильність цієї бестії…