Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Такого розмаїття військових строїв, розпізнавальних знаків, погонів, головних уборів та видів зброї усіх армій світу Харбін ще не бачив.
День за днем, рік за роком той, новітній Вавилон-Харбін почав змішувати у собі народності, племена і раси. На його вулицях замайоріли різнокольорові штандарти іноземних держав, залунало різнобарв’я мов. На столиках вуличних міняйл уздовж вулиць Мостової та Новгородньої задзвеніли срібні мексиканські долари, японські ієни та китайські ляни, а для найбільш поважних клієнтів зашелестіли банкноти твердої європейської та американської валюти…
Забилися на вітрі червоні прапорці та вимпели, якими китайці-міняли позначали місцезнаходження своєї гільдії. Шум, гамір, щодня новий курс та чиясь трагедія — збанкрутів!
Кожен іноземний уряд вважав за необхідне помітити тут собі територію — відкрити на цьому клапті землі представництво банку, автомобільної фірми чи страхової компанії та, звичайно, власне консульство, яке представляло його інтереси: британське, французьке, Сполучених Штатів Америки, японське, німецьке, датське, нідерландське, польське, бельгійське, шведське, чехословацьке, португальське та, звичайно, совєтське — усього їх було шістнадцять.
Здавалося, увесь світ збожеволів, направляючи — хто більше — до Харбіна свої армії, людські, цивільні ресурси, техніку та капітали.
Харбін став настільки інтернаціональним, що спочатку російський імперський триколор, а потім і більшовицький червоний стяг раптом якось зблякли, загубилися серед того розмаїття прапорів інших держав, а російська мова навіть із приходом сюди більшовиків залишалася «однією з». Хоча росіяни — і представники білого руху, і більшовики — усе ще вважали Харбін виключно «своїм», до двадцять дев’ятого ця ілюзія знівелювалася майже повністю. Тепер уже і самі місцеві більшовики, і біла еміграція з більшою повагою ставилися до іноземних штандартів, ніж до власних.
У всій цій суміші політики, бізнесу, пристрастей, афер та інтересів головною життєвою артерією, що мала виключне значення для усіх без винятку, слугувала так звана КВЖД — Китайская Восточная железная дорога.
На час прибуття до Харбіна Марка ситуація на Китайській Східній залізниці перейшла у стадію напруження. Хаос вавилонського стовпотворіння та вакханалія з грошовими знаками були, як виявилось, тільки початком.
Тоді, на додачу до решти нікчемних, знецінених «романовських», «керенок», «хорваток» «сибірок» та семенівських «голубків» у червні двадцятого в обігу емісією в мільйони рублів з’явилися ще й владивостокські «буферки», підтримані лівою комуністичною харбінською газетою «Впєрьод!». Це була вже відверта більшовицька провокація, що вилилася у страйк працівників залізниці.
До більшовицького перевороту КВЖД працювала на російському рублі. Проблеми почалися, звісно, із падінням його вартості, кризою «керенок» та колчаківських грошей.
Почалися протести робітників, які відмовлялися отримувати зарплатню у нікчемних папірцях.
Російська валюта покотилася у прірву. І хоч срібло та золото царських часів, як і місцеві китайські даяни, все ще цінувалися, скоро, вже до кінця двадцять четвертого року, на залізниці приймати срібняки припинили, а від золотого рубля залишилася лише умовна назва. Правда, совєтська сторона — нікуди подітися — погодилася на цей умовний «золотой рубль».
Та одночасно із такою вимушеною поступливістю совєтами тільки й вигадувалося, як би роздратувати китайських партнерів ще більше та внести напруження у роботу залізниці.
Тим часом Нанкінський та Мукденський уряди так само дедалі менше задовольняло спільне із більшовиками управління Китайською Східною залізницею і все більше хвилювало відновлення власної частини суверенітету на КВЖД.
Залізниця, що була джерелом процвітання краю, перетворилася на предмет змагань та чварів.
Вавилонське болото відчувало неминуче, бухтіло, погрожуючи справжнім катаклізмом, а місто вперто продовжувало жити своїм безтурботним життям, хоч за хмарами, що збиралися над Харбіном, не слідкував тільки сліпий.
На тлі тих чвар, провокацій і передчуття грядущої біди не збавляли обертів хіба що борделі, маючи зиск з усього й усіх…
Вода у ванні із дзюрчанням зійшла. Стоячи перед дзеркалом та голячи відрослу рудувату щетину, Марко роздумував далі…
Нанкінський, Мукденський уряди, британці, американці, совєти…