Поріг безсмертя
- Автор: Борунь Кшиштоф
- Год: 1973
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Євген Литвиненко
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Поріг безсмертя». Краткое содержание книги:
Повість гостро антирелігійна. В ній автор руйнує обіцяне церковниками загробне життя.
— Сьогодні вночі його вдалося спіймати на дорозі поблизу Пунто-де-Віста. Здавалося, що йому вже годі пригод. Та коли вони з матір'ю, повертаючись додому, зупинилися поснідати в якомусь придорожньому барі, Маріо вийшов помити руки і… зник. Дружина чекала… Але він не повернувся. Ми боїмося, що він знову з'явиться в Пунто-де-Віста, і хочемо просити вас про допомогу.
— Власне, чим я можу допомогти?
— Справа вельми делікатна. Я сказав дружині, що вчора ми з вами відверто розмовляли, і я вам цілком довіряю. Вам треба зараз же поїхати в Пунто-де-Віста. Ми дуже вас просимо… Ясна річ, всі витрати беремо на себе. Дружина чекає на вас у «Каса гранде», в сеньйора да Сільва. Це за три кілометри від села. Ми дуже просимо. Це пильна справа.
Така пропозиція захопила мене зненацька.
— У чому, власне, річ?
— Даруйте, але вам усе пояснить дружина. Там, на місці. Ви поїдете?
Я не збирався створювати штучних перешкод, тим більше, що загадка смерті Браго інтригувала мене дедалі дужче.
— Я, щоправда, хотів посидіти цю неділю вдома й трохи попрацювати, але, врешті-решт, коли так уже треба — поїду, — сказав я.
— Я дуже радий! Ми будемо вам безмежно вдячні! То я можу зателефонувати дружині, що ви вже їдете?
— Атож. Я вирушу найпізніше за годину.
Поклавши трубку, я глянув на Катерину, що стояла в дверях, зацікавлена розмовою. Нараз мені сяйнула думка.
— У тебе сьогодні багато роботи?
— Ні. А чому ти питаєш?
— Я хочу запропонувати тобі прогулятися. Вона кивнула.
— Пунто-де-Віста?
— Так. Можливо, при нагоді відвідаєш професора Боннарда… Ну, то як? Згода?
— Боюся, що засну з тобою в дорозі. А водії цього не люблять.
— Я дозволю тобі спати стільки, скільки твоя воля. Ну, їдемо?
— Їдемо! — усміхнулася Катерина, але враз ніби тінь майнула по її обличчю.
— Буде ексгумація?
— Не думаю.
Вона полегшено зітхнула.
VI
Катерина була справді дуже стомлена і проспала майже дві години. Вона прокинулася тільки тоді, коли я зупинив машину поблизу Пунто-де-Віста, щоб спитати дорогу до «Каса гранде».
— Де ми? — запитала вона, позіхаючи. — Ну й розіспалась…
— За десять хвилин повинні бути на місці.
Катерина потяглася, зітхаючи, і взяла сумочку.
— Я справжня почвара! — промовила вона, роздивляючись у люстерко.
— Навпаки, — заперечив я. — Ти зовсім не втомлена. Тільки трохи заспана та й годі.
— Вигадуєш… — Катерина витягла помаду й заходилася підмальовувати губи. — А навіщо ми, власне, туди їдемо? — спитала перегодом.
— Я тобі вже казав — не знаю. Треба зустрітися з сеньйорою де Ліма. Знаю тільки, що Маріо Браго знову втік.
— Це пов'язане з заповітом?
— Схоже на те. А що ти про все це думаєш?
— Не знаю, — стенула вона плечима. — Загадка може мати багато розгадок…
— Навіть коли відкинути припущення, що Хосе Браго живий?
— Навіть тоді.
— Ти гадаєш, що хтось дописав оці… новинки задля жарту або з інших, невідомих нам міркувань?
— Ні. Це відпадає, якщо зважати на вплив Шалаї. Мені здаються найвірогіднішими три можливості: апокриф, конспірація або машинна композиція. Щоправда, жодне з цих припущень не пояснює всього. І навіть створює нові проблеми.
— Що за припущення?
— Розглянемо все по порядку. Можливо, хтось наслідує Браго. Після його смерті творить «під нього», так само, як свого часу ван Меегерен писав «нові» картини під Вермеєера. Ясна річ, це мусить бути дуже талановита людина. Не менш талановита, ніж Браго. Зрештою, можливо, що Браго залишив якісь записки — начерки або навіть уривки, які той кладе в основу своїх творів. У такому разі це спільний твір, один із співавторів якого — анонімний. У творчості Браго є певна еволюція, навіть якісний стрибок. Він дивно пов'язаний з останніми чотирма книжками… А здається, власник рукописів не зобов'язаний видавати їх у хронологічній послідовності?
— Справді. Я переглядав заповіт. Такої умови в ньому немає.
— Отже, Боннард міг спершу передати видавництву «Поріг безсмертя» й «Сутінки» і тільки пізніше «У криниці» та «Золотий міст». Тим часом «Золотий міст» і «У криниці», видані раніше, написані також, безперечно, перед «Сутінками» й «Порогом безсмертя». У цьому неважко переконатися навіть без обчислювальної машини. Зрештою, еволюція — має яскраву тенденцію до зростання. У «Золотому мості» Браго — сокіл, а в «Сутінках» — уже справжній орел!..
— Он як! Невже все це й справді писала одна людина?