Поріг безсмертя

— Можливо, він читав Шалаї в оригіналі або навіть у рукописі?

— Абсурд! Браго не знав угорської мови.

— А в чому конкретно полягає цей вплив?

— Це подібність у манері опису й характеристики персонажів. До того схожі між собою певні звороти, ясна річ — у перекладі. Але ці запозичення — здебільшого підсвідомі. Вони непомітні навіть для автора, не кажучи вже про пересічного читача.

— Як на мене, все це занадто складно. Але чи впевнена ти, що саме Браго запозичав у Шалаї й перекладача? А може, всі троє запозичили в когось четвертого? Адже з твоїх слів випливає, що вони навіть мусили запозичати? Бо сам Шалаї теж черпав не з божого одкровення! Та й перекладач учився майстерності на якихось зразках.

Катерина трохи збентежилася.

— Така можливість є, але… це не дуже ймовірно. Ні. Практично її слід відкинути, — вона машинально гортала книжку. — Схожість надто разюча. Зрештою… можна буде перевірити.

— Що перевірити? Ти хочеш дати ще якомусь фахівцеві?

— Я перевірю на обчислювальній машині… Нашому відділові щороку відводять шістдесят годин в університетському обчислювальному центрі, а ми використали досі лише дванадцять. Більше того, у Мартінеса є вже зашифрований Шалаї. Автомат за десять годин зашифрує всього Браго і підготує програму порівняльного аналізу. Післязавтра я матиму результати.

— Я не розуміюся на отих ваших машинах, і мені до них байдуже, — промовив я, знизавши плечима. — Скажи краще, що нам конкретно дасть цей підрахунок?

— Не розумієш? — щиро здивувалася Катерина. — Те, над чим я просиділа цілісіньку ніч, машина зробить за двадцять секунд. А якщо дати їй кілька годин і ґрунтовні намітки, то одержиш систематизований реєстр паралелей, запозичень, схожостей — не тільки простих, а й складних! Двічі й тричі перевірених! І на додачу при кожному прикладі вказується можливість випадковості. Якби ж мені дозволили використати весь належний час, то я відповіла б тобі докладно, як змінювалися стиль, знання, навіть творчий настрій Браго протягом усього його короткого життя. Я б із цілковитою певністю сказала тобі, чи «Поріг безсмертя» написано раніше за «Сутінки», а «Золотий міст» за «У криниці», чи пізніше.

— А без своєї машини ти не зможеш, визначити?

— Звичайно, зможу. Маю щодо цього власну думку. Але я не гарантована від помилки. Тільки машина дасть точну відповідь.

— Чую, як у могилах перевертаються професори твоїх професорів. Я все-таки, мабуть, старосвітська людина. Цей «шлюб» філології з математикою завжди пахне мені мезальянсом[7].

Вона обурено глянула на мене.

— Ти не розумієш, що на таке спроможна лише новітня техніка? Сто чи більше років тому треба було цілими десятиліттями сліпати над грубими фоліантами, щоб вивчити їх лише в загальних рисах! Мені вельми шкода моїх попередників. На скільки більше вони могли зробити, коли б мали обчислювальну машину?