Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
Намет хропів, аж заливався. Днювальний встиг прибрати, підкинути дров у буржуйку і тут же, сидячи, закимарити в теплі біля пічки. Мишко кивнув до Сергія, мовляв, сідай до столу. А поки той метушливо облаштовувався і викладав з наплічника продукти, які прихопив з собою, взводний узяв зі стелажа шмат сала, тоненько порізав, красиво розклав на пластиковій тарілці, почистив цибулю, часник. Все це без поспіху і зі смаком виклав на іншу тарілку. З такою ж любов’ю провів маніпуляції з хлібом та квашеними огірками. Потім поставив на стіл дві невеликих похідних чарочки і нарешті сказав: «Наливай»!
…Смачно смикнувши по першій, Сергій сказав:
— Щоб ти розумів, до цього наступу наші апазіціонєри відношення не мають…
— Хто б сумнівався…
— А розклад буде приблизно такий: нині на ранковій сесії риготня[16] прийме закони, які просто заборонять Майдан як такий. Не збиратися більше трьох, не носити балаклави, форму, не їздити машинами в колоні…
— Начнеться буза, — продовжив логічну думку взводний. — І вони під цю бузу поженуть на нас антімайдан і касманавтов… А наші лідєри побалакають, позвуть очєрєдного Байдена, а потом первими задеруть лапки…
— Ми повинні не дати їм це зробити.
Мишко дещо підозріло глянув на Діда і поцікавився:
— «Ми» — це хто?
— Не повіриш… «Ми» — це ми. Ті, хто просто виконує свою повстанську справу… І нікого більше.
— Ладно, раз ти такий загадочний, не буду допитувать. Це ви там, «зверху» всі умні… — знизав плічми Мишко. — Я солдат, і моє діло не відступати. Кстаті, від бутилки тоже. Так що наливай, бо зараз войска проснуться і нам нíчого пить буде. А на ночь опять в караул. В п’яном відє я нікому не разрішаю виходить і даже просто з запахом. Мені можна, у мене організм все перетравлює так, шо за два часа і сліду не останеться…
Многоходовочка
Ввечері того ж дня на стіл керівника СБУ лягли чергові доповідні про події на Майдані від «агентів».
Олександр Якименко став генерал-майором і начальним СБУ не так давно, як за помахом чарівної палички, тобто за особистої вказівки Януковича. Бовдуром він був рідкісним, в оперативній роботі тямив мало, більше був професійним інтриганом, але підлеглим наказав активно збирати інформацію про те, що відбувається на Майдані, про його учасників. Тому практично у кожному наметі серед повстанців він мав свої вуха. Новоспечений генерал-майор взагалі був переконаний, що бидло, яке там зібралось, можна розігнати за кілька годин і не варто витрачати час на всю цю оперативну роботу. Просто «потім» кожен із повстанців мав пройти через своє чистилище — якщо не відсидіти рік-другий, то завжди бути під пильним наглядом «органів». Мало що тим терористам може встрелити в голову… А може й не встрелити. Зате під рукою завжди буде розмінний «матеріал», на який можна повісити якщо не всіх, то дуже багатьох собак: вибухи, наркотики, теракти…
У вузькому колі не так давно він сказав приятелям: «Этот майдан к хуям можно разогнать за два часа. Но Янык этого не сделает, пока батянька не даст команду. А у Владимира Владимировича покуда на этот счет свои мысли имеются, — і загадково додав: — Но это не нашего ума дело. Многоходовочка, так скать, господа, намечается. Многоходовочка»…
Зараз перед ним лежали доповідні записки, написані сексотами про події 16 лютого, ставлення майданівців до диктаторських законів, прийнятих ВР, думки щодо політиків, про новоприбулих майданівців і так далі.
Впала в око доповідна з підписом «Пан Петро». З натугою Якименко взявся читати:
«…Довожу до Вашого відома: до нас у взвод «А» прибув новий боєць з позивним «Дєд». Вранці пили з командиром пляшку і говорили про те, що після свят майдан будуть розганяти. Тому треба самим наступати на беркутню. Дєд розповів, що вже готові штурмові загони для атаки урядового кварталу і 18–19 січня почнуться провокації з боку майданівців. Щодо нового бійця нашого взводу, то про себе він говорив мало. Але хлопці з «НКН»[17] розповіли, що він — учасник війни в Анголі… — «Хуясе, кто красивый у нас тут объявился!», — прокоментував і зацікавлено продовжив читати: — Був в полоні, там завоював симпатії чорних і став керувати одним із партизанських загонів. В Союз повернувся у 1990 році, був засуджений за зраду Батьківщині, але звільнений у 1991 році по амністії. Воював у Югославії, Чечні… — і внизу підпис: — «Пан Петро», заслужений вчитель України з 20-літнім стажем».
16
Похідне від слова «регіонали» — риготня, риги, ригінали, риги-анали — так з «любов’ю» українці називали прихильників одіозної партії Регіонів (ПР).
17
НКН — скорочення від гасла десантників «Ніхто, крім нас», тобто НКН — група із колишніх десантників.