Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Націоналізувати землю на Україні — значить зробити її національною власністю українського народу, кождий член української нації, що живе з землі, бере землю до уживання, скільки може обробити її власноручно без наймита.
Націоналізація землі на Україні для запровадження соціалістичного устрою і соціалістичного оброблення землі — це наш ідеал і наше конечне завдання, бо тільки єдине таким шляхом назавше розв ’яжеться аграрне питання на Україні.
Певно, поки українці складають безправний народ, про це і думати не можна, і тільки після всеукраїнської революції, коли укр[аїнський] народ здобуде собі право самопризначення, здобуде право свободно розпоряджува-тись своєю долею і своєю землею, тільки тоді можна зробити націоналізацію землі на Україні.
Треба не змішувати поняття націоналізації землі з поняттям «удержавлення землі».
Флюршгейм, Гельдорф, Баумероде, Зампер (Герцка) і взагалі буржуазні учені пануючих націй тепер хочуть провести в життя: аби знищити приватну власність на землю і усю землю передати до рук держави, в казну, яка кождому дає землі по його потребі. Ця теорія незвичайно шкідлива для хліборобів, а надто для націй зневолених.
Німецьке правительство в Познані, аби викоренити поляків, призначає по 20 мільйонів марок, аби закуплювати землю у поляків і віддавати німцям. Поляки в Познані з усіх сил держаться своєї землі. Що ж було б, аби в німецькім парламенті пройшов закон, по якому уся земля Германії належить державі, казні, а кождий хлібороб мусить брати землю од казни для уживання? Тоді б раптом німецький уряд заселив Познань німцями, а безземельних поляків викинув би на голодну смерть.
І так, поки існуватимуть нації зневолені і нації-пани, доти не може бути розв ’язане аграрне питання, бо доти не може бути правдивої націоналізації землі.
Пануюча нація володіє не тільки усією своєю землею, яку оселяє, але ж і землею, на котрій живуть її нації підвладні. Це право засноване на єдиній силі, що тепер признається в світі: на силі меча. Австріяк-німець каже і на Словінію, на Тіроль, на Далмацію, Буковину, Чехію, Галичину: «То наша земля».
Те ж кажуть американці (янкі) на Америку (доктрина Монро). Москаль ще не свідомий національно, а на Україну, Кавказ, Польщу, Фінляндію з гордістю каже: «То все наше».
Хто ж не знає, які величезні партії складають пангерманісти, всеросіяни, wczechpolacy, панамериканці, уніони-англійці... З тим треба дуже рахуватись.
Хоч держава і однонаціональна, але ж коли її складають класи нижчі і вищі, вищі завше стоять у державної власті і складають з себе уряд. В такім разі не можна зробити націоналізації землі. В таких умовах націоналізація землі прийме форму простого переходу землі з рук земельних власників в державу, в казну. Але ж позаяк власть в державі, де існують вищі і нижчі класи, належить класам вищим, то таким чином і усе розпорядження землею в державі перейде до рук класів вищих, а інші класи-хлібороби стануть безземельними рабами на «своїй несвоїй землі».
Націоналізувати землю можна тільки в чисто демократичній з повним правовим і економічним рівенством однонаціональній державі — яких тепер нема.
І тому, поки існують нації-раби і нації-пани, поки існують класи, доти не може бути розв ’язане аграрне питання.
Це питання розв ’яжеться після знесення національного панування скрізь по світу, після знищення класів при націоналізації землі на соціалістичному ґрунті.
Організації українських робітників і хліборобів
По містах, містечках і селах, де тільки живуть українці-робітники, Українська народна партія засновує місцеві робітницькі організації, кожне українське місто має робітницький комітет, що складається од депутатів українських робітницьких організацій сього міста.
Представники українських робітницьких організацій роблять з’їзди повітові, губерніальні, всеукраїнські. Нарешті всі українські робітницькі організації єднаються у федерацію українських організацій.
Всеукраїнська спілка українців-робітників вибирає Всеукраїнську робітницьку раду, яка веде весь робітницький рух на Україні. Щодо хліборобів, Українська народна партія засновує організації:
1. По селах. Скликає селянські з’їзди — повітові, губерніальні і всеукраїнські.