Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Словом, в демократичній Америці утворюється нова формація аристократії на національній підставі. Там уже дуже виразно поділились нації на нації-раби — і нації-пани.
В Германії теж бачимо байдужість німецького демосу: робітників і селян, не виключаючи і соціалістів, до робітників і селян зневолених націй.
Соціалісти[320] німецькі вимагали від польських соціалістів (з’їзд у Дрездені), аби останні стали виключно на ґрунті класової боротьби, а не обороняли свої національні інтереси.
Соціал-демократи польські в Галичині ні разу не подавали голосу, аби Галичину поділити на дві національні території — польську та українську (хоч се єсть в їх програмі). І навіть той, хто про се починає промову, не стрічає найменшого спочуваня.
Російська (московська) демократія, не виключаючи і соціал-демократів, так само байдужа до безправного українського народу. Хоч російська соціал-демократія має в програмі самопризначення націй, учення їх в рідній мові (це стало недавно під натиском соціал-демократів зневолених націй). Чи ж подавала вона голос за те, щоб український народ став непідлеглим, аби в школах на Україні, в судах, адміністрації, була українська мова, чи подавала голос — аби знесена була заборона для української преси, літератури?
Вона не подавала голосу в оборону українського народу, хоч хотіла ско-ристати і користала його силами і средствами[321].
Зараз в Австрії виробляється закон про вселюдне виборче право, але ж проект українців поминув. Соціал-демократам німецьким мало горя з того; вони радіють, що проект не поминув їх.
Так само і ми, українці, мислимо, коли б нам уряд цілком заборонив право вибору, а дав вселюдне право тільки кор[інному] російському] народу (москалям), московські демократи, не виключаючи і соц[іал-]демократів і со-[ціал-]революц[іонерів,] не робили б повстання для свободи окраїн.
Така байдужність демократій пануючих націй до становища зневолених мимоволі викликає підозріння, що демократія пануючих націй, вирвавши політичну власть із рук вищих класів, ставши у власті державної, може зайняти їх привіл[ейоване] становище щодо націй підвладних і може це легко зробити, бо буде поголовно узброєна (зміна постійного війська на «государ-ственноє ополченіє», § 12), по вимогах научної техніки. Звертаємо на це увагу усіх знев[олених] націй, які борються за національну] свободу під прапором соціалізму.
І тому, аби забезпечити запровадження соціалізму по всьому світу, треба не дати створитися новій формації аристократії на національному ґрунті (початок сього ми уже бачимо в північ[ній] Америці). Треба знести національне панування по цілому світу до того часу, поки розв ’яжеться соціальне питання, поки демос виб ’ється на свободу.
Українська народна партія бореться поперед за свободу українського пролетаріату, піддержуючи в боротьбі пролетаріат зневолених націй і пролетаріат взагалі.
Не треба забувати, що зневолені нації складають і інші класи. Хто українці? селяни і робітники? Хто чехи, ірландці, словінці, бретонці? пролетаріат хліборобний і міський. Не треба забувати, що з нижчих класів самі убогі ті складаються із нації-рабів. Хіба можна порівняти життя робітника англійця і ірландця? Робітника чи хлібороба німця в Австрії з галицьким хлопом українцем?
Зневолені нації дають самі нижчі і самі убогі класи пролетарські, і через те справедливість вимагає поперед залагодити сю найбільш болючу справу. Робітники і селяни знев[олених] націй заздростять життю робітників і селян пануючих націй і мріють порівнятись з ними. Ірландець-робітник мріє жити як робітник-англієць; русин, словінець, словак, хорват мріє жити як німець. Індуси заздростять останньому пролетарю англійцю, як тонкінці, сіамці, негри і індійці (американські]) і взагалі усі тубільці кольорових рас, що живуть у колоніях європейських народів.
Європейські народи[322], що добули колонії, менш милосердні до тубільних рас колоній, як колишні гуни. Тубільні народи називають європейців варварами, білими людожерами і мають рацію. Європейські] урядовці в колоніях — це самодержавні царі. Тубільця в колоніях за всяку дрібницю страшно карають без ніякого суду. Адміністрація з чужинців і судить, і править. Там, де суд є — то лицемірство, аби перед світом прикривати безмежну сваволю адміністрації в колоніях щодо тубільців. Тубілець може бути покараний на смерть адміністрацією колоній без суду, і ніхто про се не узнає в Європі, і тубілець в колоніях європейських народів не певний свойого майна і життя. Він рятує себе від повного знищення безмежною покорою.
320
Буржуазні партії пануючих націй, що зараз скрізь на світі стоять у державної власті, провадять шовіністичну політику щодо націй зневолених. Робочі партії пануючих націй, навіть, ті, що визнають соціалізм, більш пильнують своїх місцевих інтересів, як світової справедливості. Егоїзм, як індивідуальний, так класовий і національний, і серед соціалістичних робочих партій міцно держить в своїх руках керму життя.
321
Правда, нам скажуть, адже ж РСД обстоює за автономію Польщі (тільки за автономію). Так, обстоює, — але досвід 100-ліття ясно доводить, що з Польщі не зробити російської губернії, не обернути поляків в москалів. І тому ліпше зоставить поляків у спокої. Певно, скоро навіть р[осійський] уряд зоставить Польщу в спокої, бо бачить, що його москалізаторські заходи безцільні. Справа з українською нацією інша, і російське правительство, і суспільство сподіваються, що українців на москалів переробити можна, і тому усувають все те, що може збудити національну свідомість українців.
322
Що пишливо хваляться своєю культурою.