Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
е) Капіталістичне господарство держиться ще там, де низька зарібна плата і темний некультурний народ і головним чином по землях, де живуть нації зневолені. В східних провінціях Австрії: в Галичині, Буковині, в Східній Пруссії, в Російській Україні, хоч тут воно щороку упадає і упадає.
ж) Перехід земель поміщиків до рук селян остільки сильний на Заході, що аристократи, боячись зовсім позбутись землі, провели закон о майоратах; по сему закону маєток майоратний іде старшому в роді на уживання тільки, без права передачі і продажу.
з) На Заході, та почасти і у нас, капіталіст неохоче вкладає капітал в землю, бо капітал не грає такої ролі в сільськім господарстві, як у промисловості. В сільськім господарстві він обертається поволі: машини варті дуже дорого, хоч роблять вони дуже короткий час.
Ці всі дані по вислідах вчених[318] пояснили усьому світу, чого земля не переходить до рук капіталістів, а навспак, переходить до рук тих, що на ній працюють і котрим вона мусить належати.
На цій підставі вимагаємо на Україні:
1. Усіх сільских робітників-рільників наділити землею.
2. Хліборобам-власникам, що не можуть прожити із своїх земельних ґрунтів, дорізати землі з земельного фонду.
3. Фонд земельний складають на Україні землі казенні, удільні, монастирські, поміщицькі.
Цей земельний фонд колись належав українському народу на правах власності, і його силою одібрано. Натурально, під час всеукраїнської революції уся ця земля буде конфіскована і повернена без відшкодування її давнім прав-ним власникам.
Але ж до того часу УНП вимагатиме:
1. Закони, які сприяють переходу земель на Україні в селянські руки.
2. Закони про викуп на вигідних для селян умовах, примусовий для дідичів і добровільний для селян.
3. Норміровка орендної плати, висота орендної плати мусить відповідати доходності од землі.
4. Обмежити право дідичів щодо оренди, знищити короткоречинцеві оренди (краткосрочні). Дідич мусить заявити про відмову в оренді за два роки.
5. Аграрні незалежні суди (тільки не коронні), змагання (спори) між дідичем і робітником чи орендаторами рішає суд третього (третейський суд).
6. Контракти, які суд визнає шахрайськими, недійсні.
7. Знесення майоратних законів і взагалі законів, що зв’язують розпорядження власною землею.
8. Коли поміщик відмовляє в оренді, він мусить уплатити орендатору за усі поліпшення в господарстві, що орендатор зробив (оцінку робить «суд третього»).
9. Поміщик не має права силувати орендатора-селянина щодо способу господарства. Ми того надаємо велику вагу орендній справі, бо певні, що підвищення зарібної плати на Україні уб’є капіталістичний спосіб оброблення землі (економій), дідичі перестануть самі управляти землею і здаватимуть її селянам в оренду, як то уже є і тепер на Україні, як то сталось в Ірландії, Англії, Франції, Германії, Австрії і т. д.
Перехід від капіталістичного господарства до орендного фермерства нам тим корисний, що тоді кождому найтемнішому чоловіку стане ясно як в день, що клас земельної аристократії, що живе з оренди — єсть клас суспільних паразитів, клас шкідливих трутнів, який усунути для громадського добра повинно, аби оберегти суспільство од морального розкладу.
Українці-хлібороби мусять зорганізуватись у Всеукраїнський союз хліборобів, аби оборонити свої національні права і класові інтереси.
Націоналізація землі
Той факт, що в часи минулого аристократія захватила силою меча величезні посілості земельних хліборобів-власників, зоставивши їх безземельними, той факт, що наряду з невеликим числом земельних магнатів, що потопають в розкошах, живуть мільйони безземельного люду, які вирождаються від нелюдської праці на усіх паразитів, — давно звернули увагу на себе учених. Вони давно вишукують способи, аби зарадити загальнонародному лиху.
Один з цих способів — націоналізація землі.
Ця ідея не нова. Вона родилась не на верхах, а «в низах», ця ідея родилась з того часу, як хлібороб-власник стратив право на землю, яку обробляв цілі віки. Усі крестьянські повстання середніх віків в Германії, Австрії, 1789 рік у Франції, 1648 і 1768 роки на Україні, неясно, невиразно, але ж ця ідея робила; тільки тепер ця ідея одержала теоретичне обоснування і ясну фор-муліровку.
Націоналізувати землю — значить зробити її власністю тієї нації чи народу, що цю землю оселяє, тільки власністю не окремих одиниць, а власністю усієї нації. Кождий член нації, що заробляє з землі, бере її тільки до уживання.
318
R. Comm. on agriculture. «Final Repport» (1897). — Koenig: «Die Lage der englischen Landwirtschaft» (1896). — Reitzenstein: «Agrarische Zustände in Frankreich» (1884). — Alland: «La crise agricole» (1896). — Rosher: «Agrarwesen in Agrarpolitik» (1892). — Rogers: «History of agriculture and prices in England». — Herkner: «Праця в Західній Європі». — Wallace: «Land nationalisation».