Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Тільки останні часи хвиля культурного західного націоналізму перейшла російський кордон і розлилася по Україні.
Ця нова течія зараз повинна винести тяжку боротьбу зі старою. Частина української інтелігенції, засліплена «московською наукою», п’ючи її з московських шкіл, преси і літератури, твердо обороняє свою позицію єдності з московськими] революційними і ліберальними течіями. Але це не змінить логіки подій законів еволюції а національного поступу. Кінець цього уже останнього москалефільства можна пробачити в недалекій будуччині. Українська нація мусить йти тим самим шляхом, як і поневолені народи Заходу, перейде його і повалить все те, що стоятиме перепоною на цій дорозі.
Програма Української Народної Партії
Українська народна партія єсть партія робітницької маси українського народу; єсть партія українського міського і сільського пролетаріату.
Усіх українців, хто виробляє, продукує, хто живе з власної праці, усіх, кого визискують і кривдять: робітників фабрик і заводів, сільських і міських, робітників-ремісників, робітників транспорту і торгівлі, робітників інтелігентних фахів, хліборобів-наймитів і тих, хто робить на власнім ґрунті, але без наймової праці, усіх їх має об’єднати Українська народна партія для боротьби з пануючими, гноблячими і визискуючими.
Українська народна партія визнає соціалістичний ідеал яко єдиний, кот-рий може остаточно задовольнити український та інші народи, знищити визиск, безправ’я, знищить сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і пануванні.
Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належатиукраїнцям-робітникам, а земля (рілля) — українцям-хліборобам.
1. Головні завдання Української народної партії — просвітити, освідоми-ти українців-робітників і хліборобів з боку розуміння їх національних і класових інтересів.
2. Зорганізувати освічений і свідомий своїх інтересів український пролетаріат у Всеукраїнський союз українців-робітників.
3. Зорганізувати так само українців-хліборобів у Всеукраїнський союз хліборобів-українців.
Необорна спільна сила з ’єднаних українців — робітників і селян — учинить захват політичної власті на Україні, знищить визиск, насилля, нерівність і утворить непідлеглу Україну — Республіку вільних працюючих людей.
Аби осягнути свої завдання, Українська народна партія лічить необхідним і доконечним: українці-робітники мають свої організації економічного і політичного характеру, мають свої каси і свій програм діяльності. Так само і хлібороби.
Українським робітникам, членам великого 30-мільйонного народу, цілком не до речі виступати без своєї власної фізіономії, в російських робітницьких
організаціях і служити покірною масою для виконання приказів московських чи петербурзьких робітницьких організацій. Так само не до речі складати партію, яка б була хвостом, причепою російських[311] робітницьких партій.
Українські робітники складають свою незалежну робітницьку партію, яка в своїй діяльності не підлягає ніяким обмеженням і контролю, бо знають, що тільки свої власні організації, своя власна робітницька партія, можуть оборонити інтереси українського пролетаріату; що тільки свої власні організації дадуть українському пролетаріату політичну і економічну силу, яка забезпечить його від утисків і визиску.
Робітники усіх культурних народів мають свої власні організації, свої окремі партії: чехи свої, німці свої, французи свої, поляки свої, росіяни (москалі) свої. І тепер українці-робітники мають свої організації.
Усі організації мішаного типу: німецько-чеські в Богемії, чехо-словацькі і українсько-польські в Галичині, польсько-німецькі в Познані, румунсько-українські в Буковині, польсько-литовсько-жидівські[312] в західній Росії розпалися, і нарешті українсько-московські робітницькі організації почасти уже розпались, почасти находяться в стані розпаду як перехідна стадія робітницького руху, що стає більш свідомим і культурним.
Робітники різних народів, маючи деякі завдання і інтереси спільні, мають і свої окремі місцеві інтереси, окремі місцеві завдання: робітники різних народів живуть майже завше на різних територіях, живуть в різних політичних і економічних обставинах і дуже часто ідуть до загального робітницького ідеалу, до соціалізму, різними шляхами, по дорозі дуже часто стикаючись інтересами.
311
Руський, росіянин, москаль — ці назви мають теж саме значення
312
Слово жид в руській мові єсть образливе, проте в українській і польській це слово єсть назва нації, і іншого слова в українській мові для назви сього народу нема.