Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Так говорив умираючий Гуру. Знав, що говорив. Адже за плечима 60 років наукового досвіду в україністиці.
Говорив Самден про Україну і при цьому вказував на образи Варвари Великомучениці та Феодосія, які були в нього на малюнках, вирізаних з якогось старого журналу.
ПОКРОВИТЕЛІ НАРОДУ
Радуйся Сыном Божьим, Светом от Солнца!..
Акафист св. Варваре
— В історії, напевно, немає нації з більш драматичною долею, ніж українська. Коли О. Блок писав: «Так, скіфи ми, так — азіати…», котрі тримають «щит між двох ворожих рас — монголів і Європи», він мав на увазі не Урал і не Чукотку, а Південну Русь — Україну.
— Отже, немає справедливості! — вигукнув я.
— Є вища справедливість! — заперечив Fypy. — Згадаймо Біблію: «Кого Бог більше любить, того й більше карає». У біблійній етнології кожний народ уособлений. Уособленням московитів є Сергій Радонезький — національний святий: мудрий, суворий, завжди готовий взяти до рук меча. На Куликовому полі першим став до бою богатир Пересвіт — «права» рука Сергія. Це досить символічно. Сергій Радонезький — символ фізичної, військової перемоги в інтересах нації.
Україну уособлює Варвара Великомучениця. Вона є символом перемоги моральної, духовної, в інтересах людства. Головна риса Варвари — внутрішня сила, сталева затятість при зовнішній слабкості. Що тільки з нею не робили: і ублажали, і переконували, і просили забути Ісуса Христа, і погрожували, і катували, і, нарешті, відтяли голову. Однак ця тендітна, пещена красуня-аристократка (їй було лише 16 років) стояла на своєму, мов скеля: Христос — Бог і немає іншого.
Уособлення України — загальнохристиянська свята, світоч християнського світу. І не випадково мощі св. Варвари опинилися в Києві: вона була галілеянка, з того ж племені, що й Ісус Христос. Її батько Діоскур, щоправда, римлянин, а мати, котра жила у Фінікії, була галілеянкою (Галілея межувала з Фінікією).
Варвара, дівчина небаченої вроди, мала ніжну душу. Батько-язичник оточив свою доньку численними служницями і рабинями, вона купалася в розкоші, згодом стала «кращою нареченою Риму». Водночас дівчина наполегливо шукала Бога і знайшла його.
Нині мощі цієї святої вселенського масштабу перебувають у Володимирському соборі в Києві.
У вас, українців, є ще одна реліквія — найдавніша ікона Богоматері. Написана вона самим євангелістом Лукою. Привезена в Україну з Греції. У свій час ікону у вас забрали суздальці, які пограбували Київ і Вишгород. 1395 року вона потрапила до Владимира, а звідти — до Москви, де й досі зберігається в Успенському соборі Кремля. Ікона відома ще під іменем Владимирської Божої Матері.
Як би там не було, це ваша велика реліквія. Вона не раз рятувала Росію — про це докладніше скажу трохи пізніше. Повернути її до Києва, точніше, до Вишгорода — це одне із завдань української нації.
За біблійною (духовною) етнологією, вашим покровителем є преподобний Феодосія, один із засновників Києво-Печерської лаври. Його мощі випромінюють негасиме, астральне світло. До речі, від мощей знаменитого Іллі Муромця, що зберігаються у Лаврських печерах, такого світла не виходить. Мощі Іллі — скоріше народна реліквія. А мощі Феодосія дають «стовп» золотавого світла, на який я, наприклад, двічі народжений, не можу надивитися, коли буваю у Києві. Бережіть ці мощі.
Не говоритиму про діяння святого Феодосія (вони описані). Наведу лише слова його заповіту. Це слова Всевишнього до всієї української нації. Феодосій лише повідомив їх вам [Формально їх було сказано київському князю Ізяславові. Однак за своїм змістом вони адресуються всім українцям]. Ось вони: «Бережіться кривовірів і усіх їхніх бесід, бо й наша земля наповнилася ними. Якщо хто й спасе свою душу, то лише живучи у православній вірі, бо немає віри кращої від нашої чистої, святої… Будьте добрими. Творіть милостиню не тільки своїм за вірою, а й чужовірним. Якщо побачите кого в біді, нехай то жид, або інший чужовірець, еллін, або латин який, — до кожного будьте милосердні…
Завжди пам'ятайте про свою землю… Якщо треба буде вмерти за свою землю і святу віру, сміливо йдіть на смерть. Пам'ятайте Письмо: «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (Еф. IV. 5). Хто ми? Ми ті, хто живу жертву приносять, чисту й непорочну…»
Ось ваш символ і ваше знамено.
МЕНТАЛЬНЕ ПІДҐРУНТЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПИТАННЯ