Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Таким чином, «Україна» не має конструктивної семантики і не є власним ім'ям. Швидше навпаки. Якщо ж розуміти під «Україною» просто «країну», «край», то тоді це ім'я вже не власне, а знеособлене.
— Але вже стільки пісень створено про Україну, це ім'я для нас — ліричний образ.
— Воно й залишиться… в ліриці. Як було у творчості Шевченка. Воно й годилося для бездержавної нації. Але держава, та ще й з такою історією потребує меткішого, доленосного офіційного імені.
— Як же назвати?
— А як було: Київська Русь. А жителі — русичі, або русини. Дивіться, що роблять євреї: не лише назву країни, але й мову залишають тритисячолітньої давності. Бог із ним, що є Росія, Білорусь… Це не заважає вам бути Руссю Київською. Але назвати, звичайно, має не хтось, а сам народ… Шляхом референдуму.
Тут і Сильвестр сплутав. Він говорить, що назву Русь дали варяги («Од варяг бо прозвана земля наша»). Ні, це власна назва Київської землі. Навіть, коли новгородці чи смоляни вирушали до Києва, вони говорили: «Іду в Русь». В старовину вважали: ім'я визначає долю. Ваша країна мала й ще одне доленосне ім'я — Оратанія. Це було дуже давно.
Але Русь не набагато молодша від Аратти (Оратанії) — ця назва з'явилася за півтори тисячі років до приходу в Припонтиду варягів. Вона — від кіммерійців-етрусків, що потрапили на Апеннінський півострів із Трої. А до Трої вони були в Аратті. Слова з коренем «рус» у латинізованих мовах так чи інакше означають зв'язок із землею, землеробством, агрокультурою: «рустика» («селянка»), «рустикал» («сільський») тощо. Троянці, що прийшли на Апенніни, почали називатися етрусками тому, що вони родом із Аратти — із країни землеробства — і принесли свою землеробську культуру. Звідси пішов термін до галлів: Русильон — у Франції (землеробська територія), Русіана — над Рейном тощо. Таким чином, Русь через «етрусків» сягає корінням в арійську Аратту. У цих назв — «землеробська» семантика.
Тут можна багато наводити фактів. Права притока Дніпра — Рось, а притока річки Етрус у Болгарії — Росиця. І там, і тут є селища з назвою Трої. І все ж це деталі. Головне — духовний зміст. Рустикальність — латинізований термін, що означає «схильність до землеробства». Я б увів термін «триполізм» (від Трипільської культури), що означає потяг українців до землі. Рустикальність і триполізм мають однаковий зміст. Як і скіфський міф, у переказі Геродота, про золотий плуг, що впав з неба, як і сколотський міф про ярмо — головні атрибути степової агрокультури, котрі визначили навіки долю слов'ян-русинів.
Далі, Русь (роси) — біблійна назва південнослов'янського народу на відміну від московитів, біблійна назва яких Мешех і Мосхі (Бут. X. 2; Єз. XXXVIII. 2). Під час руйнування імперських режимів і національного відродження дедалі більше народів змінюють свої імена, підбираючи історично значущі, глибокі за змістом назви. Бурят-Монголія тепер Бурятія, Молдавія — Молдова, Якутія — Саха, Камбоджа — Кампучія, Башкирія — Башкорстан…
— А далі?
— Діяти по-арійськи. Я б створив партію конструктивного націоналізму. У вас лише лають націоналістів, не розрізняючи крайніх і помірних, точніше, конструктивних націоналістів.
— Україна — для українців?
— Та ні ж! Це крайність. Націоналізм без егоїзму — от що потрібно. У своїй країні має встановлювати порядки титульна нація. Але так, щоб ці порядки були розумні і влаштовували всіх. Хто головує у Франції? Французи. В Німеччині? Німці. Корінна нація бере на себе відповідальність за всіх, хто живе в країні, не протиставляючи себе іншим. Це відповідає українській ідеї, адже ця ідея арійська, арії завжди працювали для блага інших, вели за собою народи. А ідея сильна. Я не знаю іншого народу, за винятком, можливо, єврейського, в свідомість якого так глибоко запала б національна ідея, пристрасне бажання незалежності, ніжна любов до всього рідного… Це не може не викликати нову хвилю патріотизму. І Україна злетить високо, як у запорозькі часи… Не можна вам забувати про свою месіанську роль… «Схаменіться!» — закликав Шевченко.