Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Усе це — залишки єгипетського впливу. Чисто єгипетська риса: найвищий інтелект, неземні знання, найскладніші культи, розвинена культура, якщо говорити про касти жерців, писарів, чиновників. У храмі Амона, в його святая святих, було 10 книжок, які містили знання найвищого рівня… а читати їх могли лише три-чотири вищих жерці. Решта не мала права навіть знати про ці книжки. «Глибинні» ж верстви народу жили в страшній темряві і дикунстві. Єгипет — світоч і вогнище моторошної темряви. Дивна нація…
Символи Єгипту (Мешеха) — сфінкс і піраміда. Недаремно поет-провидець О. Блок назвав Росію сфінксом. Піраміда, як відомо, — «вогонь всередині», приховане полум'я.
Візьміть росіян, їх зовнішню флегматичність, благодушність. А всередині? «Не приведи, Господи, побачити російський бунт — безглуздий і жорстокий», — писав О. Пушкін про пугачовщину. Але що написав би він про Жовтневу революцію і громадянську війну, які обернулися в тисячу разів більшими жертвами? Таких кривавих битв світ ніколи не знав. А будівництво комунізму, цієї «дороги в нікуди»? Хіба не з Петербурга воно розпочалося? Про комунізм у Біблії сказано: «Ось на землі буде дешевизна у всьому, і всі подумають, що настав мир» [Єзд. XVI. 22].
Прагнення Росії знеособити «менших братів», позбавити їх мови, духовної своєрідності, підкорити собі, встановити опікунство — все це є, і нікуди від цього не дітися, це у підсвідомості. Хоча й може безкорисно допомогти, захистити, поділитися по-братськи. Все це — єгипетський Мешех у поєднанні з російським степовим роздоллям і нехлюйством.
З таким братом, звичайно, жити можна. Але жити, говорю це на підставі ґрунтовного аналізу слов'янського, російського, українського менталітету, який ми зробили в Тибеті, мирно, цивілізовано і менше цілуватися. «Брат мій, а хліб їж свій» — є чудова приказка.
Ви, напевно, думаєте, що я не люблю росіян. Це зовсім не так. Я навіть і сотої частки не сказав про них того, що говорять з гіркотою і сарказмом їх найкращі представники: Пушкін, Чаадаев, Бєлінський, Тургенев, Толстой, Достоєвський, Бальмонт… А гоголівські персонажі! І в той же час усі видатні люди бачили велич Росії. Подібне можна сказати і про ваш, безсумнівно, великий народ. Хіба мало іронії в Котляревського і Шевченка, хіба не обливалися їх серця кров'ю, коли вони бачили слабкість українського характеру, невдалі дії української еліти?
Єгипетський Мешех дуже яскраво і раптово вирвався з душі росіян у XX столітті. Мова йде про піраміди, які почали будувати російські більшовики в себе та їх послідовники в інших країнах, і мумії в них, що здивували весь цивілізований світ.
Помер Ленін — його муміфікували, наче єгипетського фараона, і поклали в спеціально споруджену піраміду, названу мавзолеєм. І в душах росіян нічого, як мовиться, не перевернулося, вони прийняли це. Але ж то повернення епохи єгипетського раннього царювання.
Причому, ленінська піраміда в Москві виявилася… копією сатанинського вівтаря у малоазійському Пергамі. На нього сам Христос вказував як на вівтар «князя темряви». Як сталося, що саме його скопіювали радянські архітектори, створюючи ленінський мавзолей, до цього ми в Тибеті не могли докопатись. І туди ж поклали іншу мумію — Сталіна. Потім викинули. Це все чисто по-єгипетськи. І, як у Стародавньому Єгипті, в Москві створили спеціальну лабораторію з муміфікації, запозичивши методи бальзамування в єгиптян. І звідси, з Москви, пішли мумії по всьому світі — у Болгарію (Димитров), В'єтнам (Хо Ші Мін), в Африку і т. д. Китай, щоправда, сам почав виготовляти єгипетські мумії (Мао Цзедун).
Що не кажіть, а Мешех сидить у російській душі. Ще для одного прикладу відновимо у пам'яті дві «симетричні» події російської історії, які наскрізь просвічують «старшого брата».
Події дуже схожі зовні й за змістом тотожні. Це масова різня, вчинена в Новгороді Іваном Грозним (головний виконавець Малюта Скуратов) і в Батурині Петром І (головний виконавець — Меншиков). Чого прагнув Новгород? Залишитися Руссю, як за старих часів, бути незалежним від мосхів — Мешеха. Чим відповів «старший брат»? Геноцидом. Прийшла Москва і порубала, порізала, втопила 150 тисяч новгородців — жінок, дітей, старих. Вода широкого Волхова стала червоною від крові; зв'язуючи по 10–15 чоловік, скидали їх в річку з мосту. Грізний цар і його опричники бідкалися, що мало людей знищили — сил бракувало, адже робота була ручна.
А чого хотіла Україна за Мазепи? Того ж самого, що й Новгород. Бути Руссю, а не Малоросією, відокремитися від мосхів — Мешеха. Чим відповів «старший брат»? Геноцидом. Столиця гетьманської України Батурин була зруйнована вщент, а все населення, включаючи жінок, дітей і старих, зни щено. Все так само, як і в Новгороді. Такої різні, як у Батурині, історія Європи не знає, Варфоломіївська ніч — дрібниця порівняно з батуринщиною. Чому мовчать про це історики! Як ви гадаєте?