Крига. Частини ІII–ІV

— Ёб те, блядь!.. — зітхнув пан Щекєльніков, із чого можна було виснувати, що й він зачарований.

На відкритій плятформі на вершині Бойової Помпи стояв залізний стілець, вмонтований позаду за каркасним пультом із півтузінню перемикачів і коліщат. Тесла сів у крісло й потягнув за перший перемикач. До пам’ятника Алєксандра III долинув приглушений відгомін торохтіння Дизель-мотора; із нутра Помпи став видобуватися темний дим, утім, його одразу ж підхоплював анґарський вітер.

Тесла потягнув за другий перемикач. На хребет лютого упало крижлізне рамено, що завершувалося масивним кігтем-довбнею, який встромився у ґляція на добрих пів аршина. Уздовж рамена, немов жили, переплетені на кістяковій анатомічній моделі, звивалися товсті кабелі в тьмідинній ізоляції.

Тесла потягнув третій перемикач. Пролунало вищання, немов із радіоприймача, налаштованого поза хвилею радіостанції, лише в десять разів гостріше й таке голосне, що люди в одностайному відруху притиснули долоні до вух і схилили голови. Але вищання поступово змовкло — Помпа запрацювала в рівному ритмі — Нікола контролював операції з руками на важелях — незначні теслектричні розряди стрибали по Помпі, людині й лютому — вони знерухоміли і тільки густий потьміт танцював навколо, наче від кріовугільної печі. Упаде, чи не упаде, зламає він його, чи не зламає, розморозить, чи не розморозить, — люди стояли й дивилися, стискаючи кулаки й кусаючи губи, як дивляться на борців, закам’янілих у незворушному, проте смертельному хваті, уся напруга — в цій нерухомості й очікуванні. На перший знак, першу ознаку слабкости, першу кров.

— Але ви добре знаєте.

— Мгм?

— Він не виступив би, якби не мав цілковитої певности, — невисокий поляк навіть не повернув голови, так само втупившись у Помпу, Теслу й лютого. Він стояв зовсім поруч, добре чулося вимовлені впівголоса слова із відчутним східним акцентом. Малахай, мороскляні окуляри й шарф щільно ховали обличчя, можна було тільки здогадуватися про наявність чималої бороди й видатного носа. — Ви скажіть йому, що коли важитиметься питання життя і смерти, ми йому завжди дамо змогу безпечно втекти з Імперії. І його красавице-американці, й вам теж, пане Ґерославський.

— Кгррр. А що на продаж?

— Що пан Тесла не змагатиметься з Кригою на землях самої Росії, тобто за Дніпром. На захід від Дніпра — ласкаво просимо. Та й тут, у Сибіру, — вільна рука. Але не в старій європейській Росії. І що він не передасть своїх арсеналів нікому іншому, поки не настав час. Ви, зрештою, знаєте найкраще.

— Гадаєте, що він злякається.

— Сам цар мусив би сюди снизойти, щоби боронити його своєю особою. Але й це, мабуть, не зупинило б Сибирьхожета. Там, у санях позаду пам’ятника — бачите? — якщо не помиляюся, сам Янгол Побєдоносцева сюди зволив прибути. Після сьогоднішнього показу, — нехай пан Тесла залишається безстрашним навіженим, байдуже; вистачить, що оті його злякаються. Буде змога, промовте до його здорового глузду. А потім такий знак у вікні своєму, що на річку виходить, дасте: як настануть сутінки, лампу запалену поставте, опівночі на тьмічку її замінивши. Наступного дня до вас з’явиться посланець. Машини й документацію слід знищити. Повторіть.