Крига. Частини ІII–ІV

— Я вже спати через це не можу! Врешті вони вб’ють його, от побачите!

— Що?

— Ви думаєте, що вони капітулювали, бо ми в Іркутську? Минулого місяця дві, цього місяця вже три спроби були. Ми також мали нічний візит терориста з Бойової організації есерів, котрий, кгк, пропонував нам допомогти від імені бєрдяєвців із його партії; тоді було справді страшно.

— Але… Нікола мені нічого не казав!

— Він нічого не знає! — спалахнула Крістіна. — Й так має залишитися, розумієте? Стєпан усе залагоджує з охранкою і козаками. Це вже навіть краще, що Нікола носа не вистромлює з Лабораторії. Він світу білого не бачить поза своєю Бойовою Помпою, кггг і великим тунґетитором. З ним так завжди.

— Але — хто?

— Переважно мартинівці, якісь підіслані селяни. Губернатор їх позамикав, то трохи заспокоїлося; але тепер знову. Стєпан каже: аматорство. Але тиждень тому вони там упіймали студентів із якоїсь імперіальної партії, студентів із бомбою, кггг, котра могла обвалити всю Обсерваторію. А як Нікола виступить із цим показом, — боюся навіть думати про це. Я уже б воліла, щоб усі повірили, що це правда, кггг, буцімто усе то шарлатанство й метод видурити гроші на його борги, й прогнали б його геть знеславленого. Бо як оті мільйонери, що заробляють на крижлізі, або сам Побєдоносцев, або навіть Шульц, — пане Бенедикте, як вони після того показу повірять, що Нікола справді спроможний прогнати лютих для царя із земель його… кггг…

Вона важко дихала, отьміт затінював шаль. В окулярах у панни переливалися, мов у калейдоскопі, усі барви імли. Плакала?

— Може, якби з ним поговорити… Щоби якось це обережно розіграти… — Щоправда, не малося поняття, як. — Може, слід звернутися безпосередньо до царя про більшу охорону… — Але, щоби цар повірив, що узагалі є що захищати, Тесла мусить спочатку влаштувати отой театр із лютоцидим. І так зле, й так недобре. — А чому ви, панно, не кажете йому про ці небезпеки?

— Навіщо? Який сенс? Тільки більше сушитиме голову, й робота повільніше йому йтиме, вищу ціну заплатить у нервах — Нікола вже не молодик, пане Бенедикте, — а його наміри це все одно не змінить. Якщо він уперся на цій чорній фізиці, кгк, то вже — вже «замерзло», як тут кажуть. Навіть не варто клопоту, ніхто його ні в чому не переконає, якщо великий Нікола Тесла цілком інакше розуміє справу. — Mademoiselle Крістіна повернула голову й, вистромивши ручку в рукавичці з муфти, осудливо її націлила. — Ви! Ви такі самі! Чи ви коли-небудь послухали чиюсь добру пораду тільки томý, що повірили тóму, хто радить? А не через власні раціональні розрахунки? Well?

— Кгррр. Ви, панно, так кажете, наче в цьому є щось доброго. Значит, таке легковір’я.

— Легковір’я? Легковір’я? — Вона притиснула ручку до шуби на грудях. — Ви узагалі маєте якихось друзів? А як у родині — не так? Батько, мати… кгррр… Як так можна жити — не маючи жодних авторитетів?

Знизалося плечима, що, мабуть, непросто було зауважити під товстою шубой.