Крига. Частини ІII–ІV

— Усе дозволено.

— Так.

Скинулося безпорадно рукавичку з другої долоні. Мороз уколов шкіру. Піднялося долоню до обличчя панни Єлени. Перш ніж пальці встигли укластися у будь-який жест, Єлена вже повернулася, нахилила голівку й злегка притулилася до тієї оголеної, холодної долоні, — відкрита щока, теж уже червоним рум’янцем заморожена, й шаль, волога від її подиху.

Вона перестала стискати руку. Не відводилося погляду, але стереометрія душі сама вже укладала хвилю для єдиноістини; не дивлячись, не кліпаючи, схилилося голову убік, притуляючи її до худих, моторошно холодних пальчиків панни Єлени. Вона встромила великий палець під шарф, провела уздовж вусів, притиснула до губів, розціпилося зуби; так вона досягла язика, дихання, слини, до джерела тепла в тьмітлистих подихах, які йшли від тіла. Повторилося її рух, — вона відкрила вуста, вхопила холодний великий палець зубками.

Тепер — у путах симетричної стереометрії коханців — увійшлося з Єленою у своєрідний резонанс, напругу в поглядах, тілах, подихах, у теплій тьмідині, які перетікали між тілами. Двірець Муравйова, подорожні, лотошники, носильщики, жандарми й козаки, все, що виключене з цього резонансу, випало поза межі свідомости, — то були речі, такі далекі й цілковито позбавлені сенсу, мов рухи зоряних сузір’їв у небі.

Адже тут — живчик відповідав живчикові, око окові, підшкірні нерви нервам, світінь світіні, невисловлена думка думці, язик язикові, кров крови, тепло теплові. Й справді малося враження, що саме таким чином — тобто без слів — оповідається панні про всі нерозказані справи, й таким чином, — в оцьому резонансі мовчання, — знетьміднена панна висловлює під Кригою усе своє невисловлене, усіх Єлен Муклянович можливих, проте не втілених, і всі їхні страхи, жури, сором’язливості й бажання — наполовину правдиві, наполовину фальшиві — й усі ймовірні, й однаково не конечні для їхнього минулого, серед яких міститься і дитинство кволої Єленки з хорошої родини, й шахрайська молодість зухвалої дочки грабаря, і мільйон інших історій, які однаково пасують єдиноістині цієї миті; всі можливі, а ще неправдиві майбутні, серед яких міститься й оте, в якому панна Єлена швидко вмирає від загострення сухот, й оте, в якому вона виходить заміж за Порфірія Поченґла, й оте, в якому Єлену засуджують за жорстоке вбивство, й таке, в якому…