Василь Стус: життя як творчість
- Автор: Стус Дмитро Васильович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 966-359-029-7
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Василь Стус: життя як творчість». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.
Nobody knows how to explain the mystery of fame. Often a person who has spent all his life at the very core of events falls into oblivion right after his death. Vasyl Stus became renowned only after his reburial in 1989. What was the reason? His poetry? His heroic life? His irreconcilable position? Or his ability to be compassionate?
In his attempt to answer these and other questions, the poet’s son Dmytro masterfully combines the objective data of Vasyl Stus’s biography with his own private recollections and observations about his father. His book offers a paradoxical interrelation of contexts combining the highbrow scientific with fiction-like styles.
This book shows Vasyl Stus through the eyes of his son and researcher against a background of “belated nation-making”.
For a wide circle of readers: from students to academics.Введите сюда краткую аннотацию
Але саме в цих малопридатних умовах дивним чином Стусові відкривається не лише потаємний світ великого поета й масона високого ступеня посвячення, але й паралелі з його — Василевим — «переживанням» світу через себе:
Так народилася одна з найориґінальніших збірок української поезії минулого століття, книжка, у якій поезія відлунює в перекладах, щоб, ніби збагатившись його контекстом, мати силу сприйняти чужинський дух і відтворити його як свій у нові часи, і в іншій культурі.
Працюючи над книжкою, контури якої поет бачив дедалі чіткіше, він був по-справжньому лютий, коли 19 січня Логінов знову викликав його на допит і відразу завів розмову про антирадянські вислови в чернетковому автографі вірша «Безпашпортний закріпачений в селі».
— «Це чернетка вірша, — відчеканив Василь, — писана років сім-десять тому. Вважаю несправедливим, більше того — порушенням закону подавати мені як звинувачення чернетки»[588].
На цьому розійшлися. Василь Стус ще раз наголосив, що не має жодного бажання розмовляти про літературу зі слідчим, який не є фахівцем, а тому не може професійно говорити на дану тему.
Звісно, аґресивна поведінка затриманого вразила Логінова. Той, про кого він ще напередодні думав як про «слабака», якого буде легко зламати, виявив крицевий характер.
Втім, він уже був готовий пред'являти звинувачення.
І о 18.15 22 січня 1972-го Стус мав нагоду ознайомитися з ними:
«ПОСТАНОВА
про притягнення як обвинуваченого
м. Київ, „22“ січня 1972 року.
Слідчий Управління КДБ при РМ УРСР по Київській області старший лейтенант ЛОГІНОВ, розглянувши матеріали кримінальної справи відносно СТУСА Василя Семеновича, —
ВСТАНОВИВ:
По справі зібрані достатні докази для пред'явлення обвинувачення СТУСУ В. С. у тому, що він протягом 1969—1971 років систематично виготовляв, розмножував та розповсюджував документи, в яких зводив наклепи на радянський державний та суспільний лад.
Так, в 1969 році він написав статтю „Місце в бою чи розправі?“, яка містить у собі наклепницькі твердження, розмножив її та розповсюдив серед інших осіб. Ця стаття була надрукована в нелегальному антирадянському журналі „Український вісник“, який видано за кордоном.
В 1971 році він написав та розповсюдив серед інших осіб листа до Президії Спілки письменників України і партійних органів, в якому є наклепницькі вигадки, які порочать радянський державний лад. Своїми діями він скоїв злочин, передбачений ст. 187—1 КК УРСР.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131 і 132 КПК УРСР, —
ПОСТАНОВИВ:
СТУСА Василя Семеновича, народження 6 січня[589] 1938 року, притягнути як обвинуваченого по справі та пред'явити йому обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187—1 КК УРСР, про що йому оголосити.
Копію цієї постанови надіслати Прокурору УРСР.
СЛІДЧИЙ УПРАВЛІННЯ КДБ
при РМ УРСР ПО КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (підпис)
ст. лейтенант — ЛОГІНОВ „ЗГОДЕН“
НАЧАЛЬНИК ВІДДІЛЕННЯ
СЛІДЧОГО ВІДДІЛУ КДБ при РМ УРСР —
ст[арший] лейтенант ПАРХОМЕНКО»[590].
Замість підпису, що свідчив би про ознайомлення з документом, письменник залишив у протоколі емоційну реакцію на прочитане:
«Із змістом статті 1871 КК УРСР я ознайомився, він мені зрозумілий. У пред'явленому звинуваченні винним себе не визнаю. По суті пред'явленого мені обвинувачення пояснюю, що протягом 1969—71 років я ані розповсюджував, ані виготовляв, ані розмножував жодних документів, у яких би зводив наклепи на радянський державний та суспільний лад.
Стаття „Місце в бою чи розправі“ була адресована Л. Дмитеркові, що зводив наклеп на чесного радянського літератора І. Дзюбу. Оскільки в позиції Дмитерка я побачив рецидив культівської розправи, я й постав на захист чесної, відкритої позиції І. Дзюби від нападок із боку Дмитерка, людини, що й до 1956 року не відрізнялася високою людською принциповістю.
587
Василь Стус. Твори. Том 2. — С. 270.
588
Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 128.
589
У постанові помилково вказано 8 січня.
590
Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 131.