Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

На фронтиспісі Дюфурової праці зображено три напої в руках персонажів, що втілюють три національності: зліва — турок або араб із кавою (її тоді ще пили, як і чай, із невеличких мисочок без вушка); посередині — китаєць із чаєм; а праворуч — індіанець із шоколадом. Перед постатями бачимо відповідний посуд, що вже виказує чинну відтоді форму: грушоподібний кавник, широкий череватий чайник і тонкий овальний шоколадник із паличкою для розмішування

Була ще низка якостей, які в ХVІІ сторіччі приписували каві, однак теперішні наукові відкриття не підтвердили жодної з них. Схоже, що люди тієї епохи наділяли каву властивостями, яких вона, можливо, й не могла мати, але які вони самі переносили на неї. Хіба не класичний приклад ефекту плацебо?

Якщо звернемося до ще однієї із гаданих властивостей, мотивація, що стояла за цими перенесеннями, стане зрозумілою. У наступному після цитованого уривку Мішле говорить про «антиеротичність кави, яка, врешті, замінила сексуальне збудження на стимулювання інтелекту». Тут він має на думці каварняну культуру Просвітництва, каварню як місце зборів для інтелектуалів і центр обговорень. В Англії у ХVІІ сторіччі ідея кави як антиеротичного трунку була ще чіткішою та конкретнішою. Каву розглядали як речовину, що зменшувала сексуальну енергію аж до рівня імпотенції. Її рекомендували духовенству, що жило в целібаті. 1674 року одна листівка викликала велику сенсацію в Лондоні. Вона мала назву «Петиція жінок проти кави, що виносить на громадський розгляд великі незручності, які випали на долю їхньої СТАТІ через надмірне споживання цього осушливого, знесилювального НАПОЮ. Подана Високоповажним Стражам Свободи ВЕНЕРИ». Цей текст недвозначними словами висловлював побоювання, що кава зробить «чоловіків [такими ж] безплідними, як і пустелі, звідки цю лиховісну ягоду буцімто привозять». Неважко розпізнати соціально-політичний поштовх, що стояв за цими наріканнями: англійські каварні цього періоду не допускали присутності жінок, і ті в памфлеті повставали проти дедалі більшої патріархалізації суспільства. Те, що жіноча опозиція вдавалася до аргументу про згубність кави для чоловічої потенції, демонструє, з одного боку, яким потужним у той час було це уявлення, а з другого — якими непуританськіми, ба навіть антипуританськіми були тогочасні жінки.

Кава як напій тверезості і кава як засіб притлумлення статевих потягів — за цим переорієнтуванням неважко розпізнати ідеологічні сили. Тверезість і невживання алкоголю завжди були бойовим кличем пуританських, аскетичних рухів. Англійське пуританство, а ще загальніше — вся протестантська етика означували каву саме в такий спосіб, а потім від щирого серця оголосили її своїм улюбленим трунком.

Безсумнівно, кава значною мірою була трунком, що мав ідеологічне навантаження. Однак неправильно помічати лише цей її аспект, адже кава мала й інші властивості, які робили її такою підхожою для європейської цивілізації з часом її еволюції в ХVІІ сторіччі й далі, що стверджує сучасна фармакологія. Кофеїн у каві впливає на центральну нервову систему. Словами стандартного дослідження із ХХ сторіччя, вона поліпшує «розумову діяльність, прискорює сприймання і судження, водночас роблячи їх чіткішими. До того ж вона стимулює розумову діяльність, не спричиняючи якихось подальших депресій». Саме ці властивості роблять каву основним напоєм нової буржуазної доби. А час, коли вона ввійшла в європейську культуру, підтверджує це: ХVІІ сторіччя було сторіччям раціоналізму не тільки у філософії, а й у всіх важливих царинах матеріального життя. Абсолютистсько-бюрократична держава була побудована на раціоналістичних засадах, витворених у цей період. Робота на новозаснованих фабриках мала раціоналістичну організацію. Раціональність і розрахунок характеризували буржуазний дух, що стояв за цим усім.