Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів
- Автор: Шивельбуш Вольфґанґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-48-9
- Жанр: История
Электронная книга - «Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів, що цікавляться глобальними питаннями розвитку людства.
ISBN 978-966-521-678-0 (Ніка-Центр)
ISBN 978-617-7192-48-9 (Видавництво Анетти Антоненко)
© Carl Hanser Verlag, München, 1980
© Переклад. Ю. Прохасько, Т. Цимбал, 2016
© Наукова редакція. Т. Цимбал, 2016
© Видавництво «Ніка-Центр», 2016
© «Видавництво Анетти Антоненко», 2016
Отож скидається на те, що умовини XVI століття ще не визріли були для справжньої зміни питних звичаїв. Аби проклясти «пияцького чорта», замало було самої пуританської ідеології; потрібна була ще й матеріальна база, яка б це уможливила. Цією базою, з одного боку, стали розвиненіші суспільство й економіка, більші речові примуси, вища дисципліна, з другого натомість — і новий ансамбль напоїв, що зміг заступити старі. Бо без замінника надійне і випробуване ніколи так просто не поступається. Проте цей замінник старого мусить бути в якийсь новий спосіб привабливим, тобто вдовольняти якісь нові потреби. Інакше його не приймуть. І саме цим вимогам відповідають нові гарячі напої, що в XVII столітті потрапляють до Європи, і передусім кава.
Карикатури на ненажерливість і пияцтво
Унаслідок Реформації усталені середньовічні звичаї споживання їжі та напоїв потрапили під вогонь критики. Ринула справжнісінька лавина трактатів, сатиричних творів і карикатур, особливо проти непомірного пияцтва. П’яниць зазвичай зображували у вигляді тварини з мавпячою, віслючою чи свинячою головою, а також із пташиними пазурами й іншими подібними оздобами.
Не менш популярним було зображення миті, коли пияк починав блювати. Незрідка над подібними сценами підноситься «пияцький чорт» (с. 50 угорі), якого тоді вважали причиною та втіленням цього зла
Велика протверезниця
Кава пробудила людство від алкогольної дрімоти до здорового глузду й працьовитості середнього класу — так сказали би пропагандисти кави з ХVІІ сторіччя. Англійські пуританські поети підхопили цю тему, як, наприклад, у цій анонімній поемі, опублікованій 1674 року:
Іще за двісті років поет-історик ХІХ сторіччя Жуль Мішле вважатиме, що кава виконала історичну місію агента витверезіння для всієї епохи: «Відтоді таверну було скинуто з престолу, потворну таверну було скинуто з трону, яка ще півсторіччя тому доводила юнаків до того, що вони валялися між барил і дівок, її повалено. Усе менше змочених горілкою пісень лунає серед ночі, все менше шляхетних людей валяється в стічних канавах. Кава, тверезий трунок, потужна пожива для мозку, яка, на противагу іншим речовинам, підносить чистоту і ясність; кава, яка розвіює хмари уяви та їхню похмуру масу; яка раптово осяює дійсність речей спалахом істини...».
Однак у ХVІІ сторіччі каву не лише вважали тверезим трунком, на відміну від алкогольних напоїв, а й, крім того, приписували їй і важливішу здатність протвережувати людей, які вже напилися, — це навіть сьогодні поширене переконання, всупереч усім фармакологічним доказам протилежного. Сильвестр Дюфур був автором-редактором і укладачем книжки про нові гарячі напої. Її неодноразово видавали й перекладали по всій Європі після публікації у 1671 році («Traitez Nouveau et curieux du café, du thé, et du chocolat»[10]). Дюфур стверджував, що був свідком такого епізоду: «Кава миттєво протвережує вас чи принаймні протвережує тих, хто ще не повністю сп’янів. Один із моїх друзів, який випив забагато вина, сів після трапези за картярський стіл. Він програвав великі суми; вихиливши забагато вина, він сплутував чирву із дзвінкою. Я відвів його вбік і дав випити горня кави, після чого він повернувся до гри з цілком тверезою головою та проясненим поглядом».
9
Переклад з англійської.
10
«Нові й повчальні трактати про каву, чай і шоколад» (фр.).