Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

Доволі другорядне значення має для нас те, що доповідь цього медичного експерта засуджує каву. Справжню, натомість, вагу мають подані тут поняття, образи й уявлення. Панівне поняття тут — загибель тіла, позбавленого рідини. Каву розглядають і засуджують як речовину, що висмоктує і висушує вітальні рідини. Здоровим, із цього погляду, є наповнене рідинами тіло, хворим, натомість, є тіло осушене.

Оцінювання стану здоров’я чи хвороби на підставі вимірювання співвідношення тілесних рідин притаманне так званій гуморальній медицині, популярній в Європі у ХVІІ, а почасти й у ХVІІІ сторіччі, хоча тоді вже зароджується новочасна медицина. Гуморальна медицина закорінена в грецькій і арабській традиціях, а назву вона дістала від латинського слова на позначення рідини або вологи: humor. Нинішнє значення слова «гумор» постало на цьому первинному. Ще у ХVІІІ сторіччі слово «гумор» означає не конче щось смішне, а назагал «настрій» чи «примху» («бути в доброму/кепському гуморі»). Настрій чи примха людини, згідно з уявленнями гуморальної медицини, є вислідом співвідношення її тілесних соків. У цій точці класичне вчення про темпераменти зустрічається чи радше перетинається з класичною медициною. Обидва вони спираються на так звану чотиричленну схему.

Згідно з нею існують чотири тілесні рідини, яким відповідають чотири темпераменти і чотири властивості. Цими тілесними рідинами є: кров, жовта жовч, чорна жовч і флегма. Темпераменти: сангвінічний, холеричний, меланхолійний і флегматичний. Властивості: тепле й вологе, тепле й сухе, холодне й сухе, нарешті холодне й вологе. Стисло підсумувавши, отримуємо такі єдності тілесної рідини, темпераменту і властивостей: кров, за властивістю тепла і волога, породжує сангвінічний темперамент; жовта жовч, тепла і суха, створює темперамент холерика; із чорної жовчі, холодної та сухої, постає вдача меланхоліка, а флегма, холодна та волога, дає флегматичний темперамент.

Чотиричленну схему можна безмежно розширювати поза тілесні рідини й темпераменти. Вона охоплює такі константи, як сторони світу, пори року, періоди людського віку, поживні речовини тощо, що їх, своєю чергою, теж наділяли певними властивостями і прив’язували до конкретного темпераменту, тілесної рідини тощо. Словом, чотиричленна схема є спробою створити універсальну медицину, збагнути людське тіло у його зв’язку зі всією природою світу та як її частину.

Звичайно, медицина ХVІІ сторіччя спробувала помістити каву в цю схему. Та це викликало й очевидні труднощі. Думки розходилися щодо того, чи вважати каву холодною чи теплою, сухою чи вологою речовиною, адже її протверезні й збадьорливі ефекти можна було однаково виразно спостерегти в різних темпераментах. Урешті-решт декотрі її прибічники пристали на порожню формулу, мовляв, кава обіймає всі властивості чотиричленної схеми, а відтак є придатним ліком для найрізноманітніших темпераментів: меланхоліків бадьорить, холериків утихомирює, а флегматиків урухомлює (сангвініка вважали «нормальним» здоровим темпераментом).