Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
У найдавнішому з відомих текстів — книзі «Дзен» — про це сказано: «Вода-матір, велике море, заридала. Вона піднялася, вона зникла в Місяці, який підняв, який породив її…
Коли люди були знищені потопом, земля-матір залишилась спустошеною; вона прохала висушити її» [Блаватская Е. П. Тайная доктрина. — Смоленск, 1993.—Т. 2.—С. 86–87].
Жахлива картина. Більшість людства загинула. Біблійний потоп, коли врятувалася лише родина Ноя та по одній парі «кожної тварі», — саме ця катастрофа.
Тут я іронічно запитав Гуру:
— Що ж то за жорстоке бомбардування Землі Місяцем? Недбалість небесних деміургів чи вони свідомо вирішили знищити людство? Як можна в усе це повірити?
— Бог і ті, через кого Він діяв, — відповів Гуру, — вирішили припинити земну еволюцію людства, припинити історію… Та й тодішнє людство заслуговувало на те. В Біблії говориться, що «надлюди», що панували на Землі, почали «пустувати» з дочками людськими; потім, уявивши себе богами, заходилися зводити самим собі вівтарі і т. ін.
За стародавніми тибетськими хроніками, на Землі послідовно існувало п ять цивілізацій, включаючи нинішню. Кожну представляла своя раса і кожна мала свій Місяць. Ми будемо говорити про п'яту цивілізацію людства, де провідна роль належить білій («яфетичній») расі. Під третім Місяцем була атлантична цивілізація (панувала жовто-червона раса чи, за іншою термінологією, раса смуглявих). Існувала вона протягом 27 тисяч років. Ще раніше, під другим Місяцем, приблизно 40 тисяч років існувала цивілізація лемурів (темношкіра, негроїдна раса). А до неї панувала раса «сірих» (під першим Місяцем). Вона лише умовно називається цивілізованою. Період її життя — близько 70 тисяч років. А ще раніше півмільйона років існувала «нульова» раса — ніби підготовча, котра не мала свого Місяця.
Цікаво, що на Землі можна зустріти представників усіх цивілізацій, включаючи й нульову, хоча, звичайно, людські раси сильно перемішались. Так, знаменитий йеті (снігова людина) — рудимент нульової раси. Я особисто бачив живого йеті, а в гірському монастирі Подайте зберігається його мумія.
Залишки лемурів — це племена аборигенів в Австралії і негрів у Центральній Африці. А жовтих і червоних (монголоїдів, індійців, жителів Океанії) на Землі нині не менше, ніж в Атлантичну епоху, і не менше, ніж білих. Отже, близько 13,5 тисячі років тому після безмісячних 7000 років («сутінки богів») ми, земляни, одержали вчетверте штучний супутник — Місяць.
Зрозуміло, така космічна операція здійснена не для того, аби світити закоханим уночі. Місяць — це гігантський програмуючий і коригуючий блок життєвих процесів на Землі. В колі його впливу перебуває не лише людство в цілому, а й кожна особистість і взагалі все живе. «Місяць, — записано в Біблії, — це голова вищих порядків, володар у височині. В «Упанішадах» зазначається, що на Місяці є Пуруша (особистість — Ю. К.) нелюдської природи. І дійсно, нові дані підтверджують, що на Місяці діє надзвичайно потужна ЕОМ Єва», тобто штучний інтелект, який програмує (в тій чи іншій мірі) суспільне життя на Землі.
Так от, для стабілізації орбіти і, головне, налагодження, перевірки надійності, доведення до повної потужності цього найскладнішого комплексу знадобилось понад 5000 років. Підмісячний світ був створений. Це сталося 5508-го року до н. е.
Від автора:
Згодом я знайшов цілий ряд свідчень того, що говорив Гуру про Місяць (ймовірно, читачі й самі зустрічали дещо в різних джерелах). Більше того, ще в 70-х роках Гуру припустив, що американці припинили польоти на Місяць не випадково, а через якусь попереджувальну інформацію про можливі наслідки і санкції. И це підтвердилось у моїй бесіді з академіком В. Амбарцумяном.
Доведено, що щільність Місяця вдвічі менша, ніж Землі. Тобто він не може бути «плоть від плоті» Землі. Професор О. Крикунов пише: «Місяць — тіло чужорідне в нашій Сонячній системі. Він не утворювався разом із Сонцем, Землею та іншими планетами цієї системи. Його, ненауково висловлюючись, хтось притягнув до нашої системи й повісив біля Землі [Цит. за: Павличенко Е. С. Человек земной — феномен космический. — К, 1993.—С. 79].
Шведський вчений А. Альвен підтримав гіпотезу, згідно з якою наш нинішній супутник — Місяць — не одразу потрапив на свою орбіту, а був астероїдом. Колись Місяць настільки наблизився до Землі, що місячна гравітація викликала жахливе підняття океанських вод, спучування земної кори й «приплив» розжареної магми в надрах нашої планети. Лише згодом він віддалився від Землі, але самостійно продовжувати свій шлях вже не міг. Вчені Каліфорнійського університету вважають, що Місяць і досі є однією з причин багатьох землетрусів.