Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Етноси, як роди людські. Буває, що рід вимирає. І раптом знаходиться серед покоління якийсь один чоловік, котрий дає новий потужний паросток, і згасаючий рід відроджується, але вже на новій генетичній базі. Він нібито такий, як усі (і прізвище таке ж), але в той же час інший — нова генерація. Таким вузловим моментом у житті української нації (русичів) виявився біблійний Тувал — плем'я тиверців (нащадків галілеян, котрі прийшли до Дніпра у І ст. н. е. із Галілеї — батьківщини Ісуса Христа). Вони і влили живу кров, а найголовніше — живий дух у згасаюче, пошматоване кочовиками тіло біблійного Тираса — слов'янського племені, яке проживало між Дніпром та Дністром.
Тувал (тиверці) — це гілка Тираса, продовження його життя. Тисячу років жили тиверці у Придністров'ї і Подніпров'ї (їх духовний вплив поширювався на землі всього Понту), чекаючи свого «зоряного часу». Цей час наступив після страшного татаро-монгольського нашестя, що знищило Київську Русь, перетворивши її столицю і весь південь Русі на пустелю. Це потрібно усвідомити: наступив кінець південно-руського суперетносу. Усе живе, духовне, інтелектуальне, цивілізоване, що накопичувалось у Понті віками, або загинуло, або спрямувалося на захід (Галич!) і на північ (Москва!). Тут і постала на весь зріст Тиверія — Галичина. Галицька Русь дала нову потужну генерацію південноруського народу. Не було б Галичини — не було б зараз і мови про Україну; перервалася б всесвітньо-історична місія русичів — носіїв та подвижників арійської ідеї.
Отже, вивчайте Біблію.
На моє переконання, Біблія — велика програма людства, у якій в спресованому вигляді (схоже до спіралі ДНК у чоловічій клітині) міститься інформація, що дає змогу зрозуміти розвиток подій у яфетичному світі.
— Там і про Україну є інформація?
— Звичайно. Загалом найбільше у Біблії йдеться про єврейський народ і про росів. Символи, якими зашифрована Русь-Україна («Рош», «Тувал», «Тубал», «Мешех»), вживаються в Біблії по кілька разів: у книгах Буття, Параліпоменон, Єзекіїля[Див.: Бут. X. 2,23; І. Пар. І. 5,17; Єз. ХХХVIIІ. 2; ХХХIХ. 1]. Слід наголосити, що вживаються вони в описаннях поворотних моментів людської історії.
Проте, якщо взяти до уваги, що в Біблії досить часто йде мова про скіфів-сколотів, Тарсена (Фарсіса), про північні країни і при цьому мається на увазі Русь-Україна (слов'янство), то можна зробити висновок, що про вас у Старому Завіті говориться практично в кожній його книзі. Додамо до цього Євангелія, соборні послання святих Іоанна і Петра, послання апостола Павла галатам (рідним братам галичан). Нарешті варто звернути увагу на Апокаліпсис, де йдеться про заснування семи християнських церков, і всі вони знаходяться на сході, тобто в понтійському регіоні.
Однак, головне не кількість згадувань, а якість: як говориться про вас у Біблії, у якому розумінні, у якому контексті? І виявляється, що про Праукраїну мова йде як про «ключовий» суперетнос, етапи формування якого символізують ступені розвитку всієї яфетичної раси (європейської цивілізації). Адже «сини» і «внуки» Яфета так чи інакше походять із Понту, на півночі якого під впливом гіперборейців виник перший центр формування білої раси.
Не можу не процитувати євангельські слова апостола Петра до захожан, розпорошених у Понті, Галатії, Каппадокії: «Ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого. Колись «ненарод», а тепер народ Божий, колись «непомилувані», а тепер ви помилувані»[Петр. II. 9-10]. В них досить виразно і ємко окреслено історичну роль, вселенську місію Русі-Українн, її справжню велич. А ви, народ Божий, чомусь мовчите про це, тихо погоджуєтеся із нав'язаною вам концепцією «неісторичної нації. Хоча настав час рішуче долати традиційно прозахідні установки, які домінують серед переважної більшості європейських етнологів і богословів.
Між іншим, увесь «секрет» і смисл Біблії — в гранично простій, «безхитрісній» формі подання матеріалу. Пророкам, які донесли до нас Слово Боже, було не до ребусів і кросвордів — вони дали нам в основному трагічні письмена, «накреслені кров'ю і сльозами». «Плач Ієремії» — так називається одна із книг Біблії, хоча така назва підійшла б для більшості з них.
Біблійна простота — простота справжнього шедевру величезної інформаційної насиченості. У даному випадку «спрощення» — це не що інше, як змістовне й формальне кодування інформації, інакше кажучи, компактна упаковка знань за всіма правилами когнітології [Когнітологія—наука про механізми (алгоритми) функціонування інтелекту] й інформатики. В наш час серйозних зрушень в галузі подання знань (інформації), створення мов високого рівня, алгоритмів і програм Книга Книг людства відкривається нам з нового боку — як вельми складна й досконала метапрограма.