Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Та головне — він людей учив цивілізованих стосунків. Рама казав: не може бути справді людського суспільства без високої сонячної релігії і її служителів, без священних капищ і мандир (храмів), без шляхетних Пушан (вихователів) на чолі з аватаром (божеством у людській подобі), без обраних народом і Небом слуг Великого Агні (праведних суддів), без натхненних художників і співаків — творців Ананди (блаженства), без Каві (віщунів), Гуру й Пандитів (учених), котрі проганяють Авідью (невігластво), і, звичайно, без Матрикшайї — жінки, дружини, держальниці Соми (охоронниці домашнього вогнища, утішниці).

Так народжуються життєві структури суспільства, закони. Без них людина — не Пуруша (не особистість), суспільство перетворюється на глек із павуками, зграю звірів або отару баранів. Люди рівні перед Небом. На всіх однаково ллється сонячне світло. Та вони різні за інтелектом і духовним складом. І не можна їх змішувати, руйнувати екологічні ніші, у яких живуть різні верстви народу.

Чого так має бути? Рама пояснював: того, що суспільство людей і сама людина — творіння Неба (хоча їх і створено із земної матерії). Суспільство на небесах подібне до людини — її душі, духовної сутності. Душа — «одиниця» за людською подобою — властива небесам. Вона збагачується світлом знань і любові з одного джерела — Бога-Сонця, Вседержителя. Утворюється Саюджья — союз Божого й людського. І ця Саюджья має підкріплюватися необхідними структурами й організацією. Інакше щезне людська Сахаджа Харма (природний Закон Буття).

Головне, вчив Рама, — серйозне ставлення людей до знань, до свого генія. Потрібно називати речі своїми іменами. Коли люди перестають це робити, суспільство руйнується — точніше, справи робляться, але руйншні для суспільства; воно загрузає в самоомані, не розрізняє добро й зло, світло й темряву, починає жити на рівні маразму.