Нескінченна історія

І ось одного дня він нарешті добрів до морського узбе­режжя. Принаймні так йому спочатку здалося. Берег, на якому він опинився, був стрімкий і скелястий; перед Басті- яновими очима простягалося море білих, на перший погляд - застиглих хвиль. І тільки згодом ній помітив, що ці хвилі не такі вже аж непорушні, що вони, хоч і дуже повільно, та все ж переміщаються, що є тут і течії, і вири, які оберта­ються майже непомітно, як коротша стрілка годинника.

Море Імли!

Бастіян рушив уздовж крутого скелястого берега. Пові­тря було тепле і трохи вологе. Було ще доволі рано і цілком безвітряно, сонце осявало білосніжну поверхню туману, який простелявся аж до обрію.

Бастіян ішов уже кілька годин.

Десь ближче до полудня він натрапив на маленьке міс­течко, що - на високих палях - стояло просто в Морі Імли, недалеко від суходолу. Із виступом скелястого берега купку будинків з’єднував довгий підвісний міст. Він легенько по­гойдувався, коли Бастіян переходив по ньому до міста.

Будинки тут були доволі малі; двері, вікна, сходи - все здавалося зробленим для дітей. І дійсно, люди, які ходили цим містом, через свій зріст виглядали як діти, хоча й були дорослими чоловіками з вусами і бородами та жінками з високо підібраним волоссям. Дивувало те, що їх ледве вда­валося розрізняти, такі вони були подібні. Обличчя в них були темно-брунатні, як мокра земля, з виразом лагідним і спокійним. Угледівши Бастіяна, вони кивали йому, але ніхто до нього не заговорював. Та й узагалі, як на те пішло, вони виглядали дуже мовчазними, тільки зрідка на кот­рійсь із вулиць чи у завулку чулося якесь слово або ж ви­гук, незважаючи на їхню жваву діяльність і кипуче життя. До того ж, тут ніхто не йшов поодинці, всі ходили більши­ми чи меншими гуртками, тримаючись за чи попід руку.

Трохи уважніше придивившись до будинків, Бастіян виявив, що всі вони сплетені на кшталт кошиків, одні - з грубішої лози, інші - з тоншої, тут навіть мощення вулиць нагадувало циновки. Тепер він помітив, що й одяг у всіх цих людей - усі їхні штани, спідниці, плащі та капелюхи - зроблені з такого ж матеріалу і таким самим способом; що­правда, вбрання було надзвичайно тонко і штуцерно* (* художньо) виро­блене.

Ідучи, Бастіян то тут, то там принагідно зазирав у різні майстерні ремісників - і бачив, що всі вони зайняті вигото­вленням отаких-от плетених виробів: взуття, глечиків, ламп, горнят, парасольок; у цьому місті геть усе було з вла­сне такого кошикового плетива. При цьому ніхто і ніде не працював сам - зокрема тому, що ці речі можна було зроби­ти лише за умови спільної праці кількох осіб. І було над­звичайно приємно спостерігати за тим, як вправно і злаго­джено ці люди працюють, як один доповнює у роботі іншо­го. Працюючи, вони наспівували одну і ту ж простеньку мелодію без слів.